Вдосконалення

Макропростір ринку праці при детальному вивченні перетворюється на комплекс мікропросторів, пов'язаних багатоаспектною взаємодією. Можливість вивчення ринку праці, проведення повного і результативно­го аналізу його стану значною мірою залежить від повноти і правиль­ності сегментації ринку праці та проведення аналізу за окремими сег­ментами.

У науковій літературі останніх років часто виділяють такі основні сегменти сучасного ринку робочої сили, як: перший — ринок кваліфі­кованої робочої сили з гарантованою зайнятістю і високою реальною заробітною платою; другий — ринок малокваліфікованої та некваліфікованої робочої сили з повною зайнятістю робочих; третій — ринок периферійної робочої сили, частково і тимчасово зайнятих надомників; четвертий — ринок короткострокових безробітних; п'ятий — ринок тривало безробітних.

Сегменти ринку праці складаються залежно від контингенту праців­ників, зайнятих на певних роботах, у різних галузях та секторах еконо­міки за відповідними професіями та спеціальностями з різним рівнем кваліфікації на визначеній території.

Можна виділити три основних типи сегментації ринку: перший — у географічному розрізі, коли йдеться про функціонування зайнятості в його географічній, соціально-економічній, демографічній особливос­тях; другий — у секторному, тобто мається на увазі структура зайнятості за галузями та секторами економіки. Третій — в якісному розрізі, тобто структура та динаміка зайнятості за видами професії, спеціальностями, рівнями кваліфікації. Розгляд секторної структури зайнятості особливо важливий у досліджені ринку праці на макрорівні.

Важливим видом сегментації ринку праці є структуризація за де­мографічними ознаками окремих категорій та груп працездатного насе­лення. Тут розрізняють:

— ринок праці молоді з характерною високою мобільністю робочої сили, відносно низькою кваліфікацією кадрів, короткими, але частими періодами безробіття;

- ринок праці жінок, який характеризується також невисокими рівнем територіальне професійної мобільності, що пов'язаний з народ­женням і вихованням дітей;

—ринок праці пристарілих з притаманним йому зниженням можли­востей активної трудової діяльності, невисоким рівнем професійної мо­більності, часто низьким рівнем кваліфікації у зв'язку з втратою акту­альності професії тощо;

—ринок праці інвалідів, для яких характерним є низька територіаль­на мобільність, обмеження можливості активної трудової діяльності, про­ходження професійної підготовки.

Ринки праці поділяють за професійною ознакою: ринок праці еко­номістів, бухгалтерів, продавців, товарознавців, менеджерів тощо.

Вивчення професійної сегментації ринку праці має велике значення для прогнозування перспективних спеціальностей та професій, що є особ­ливо важливим для організації ефективної системи професіональної підготовки кадрів.

Зміни в професійно-кваліфікаційній структурі кадрового потенціалу та зміни змісту праці є важливим аспектом сегментації професійно ква­ліфікаційних ринків праці в Україні. Основною проблемою сегментації ринку праці є значною мірою відсутність достовірної інформації. Це сто­сується розрахунку чисельності зайнятих та обліку маятникових міграцій. Тому на сучасному етапі малі регіони, як потенційні регіональні ринки праці, розглядаються лише в спеціальних дослідженнях, що є суттєвим недоліком у сегментації ринку праці та його вивченні. З огляду на це, слід вдосконалювати і деталізувати порядок обліку населення, трудових ресурсів і соціальну статистику, а також створювати надійну інформа­ційну базу багатоаспектного територіального аналізу та прогнозування.