Найбільш загальним та універсальним показником, який відображає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства є продуктивність праці працівників.
У загальному розумінні продуктивність праці характеризує її результативність, тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов'язаних із використанням трудових ресурсів підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, обсягом робіт чи послуг, що виробляються одним працівником за
одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.
Різноманітність підходів до вивчення результатів праці в торгівлі та оцінки розмірів використання трудових ресурсів обумовила формування системи показників продуктивності праці.
Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці працівників торгового підприємства є виробіток, який визначається середнім розміром товарообороту на одного працівника:
П = товарооборот/середньоспискова чисельність
Цей показник характеризує обсяг товарообороту, реалізованого одним працівником підприємства за певний проміжок часу. Незважаючи
на широке використання та простоту розрахунку, рівень-та динаміка цього показника не дозволяє повною мірою відтворити рівень продуктивності
праці та його зміну, провести порівняльний аналіз. Він не враховує трудомісткість реалізації окремих товарних груп, зрушення у структурі товарообороту та змін у трудомісткості продажу товарів. Крім того, в умовах інфляції зростання обсягу товарообороту відбувається не в результаті зростання фізичної маси товарів, що реалізуються, а у зв'язку зі
зміною рівня цін на товари.
З метою нейтралізації зазначених недоліків для дослідження динаміки продуктивності праці доцільно додатково використовувати такі показники:
1. Продуктивність праці у порівняльних цінах:
П= Т/ І ц.пор.* н
де П — продуктивність праці, середній виробіток на одного працівника у порівняльних цінах; Т— товарооборот у фактичних цінах; н — середньоспискова чисельність працівників; / ц. пор.— індекс зміни цін цього періоду порівняно з базовим періодом.
2. Продуктивність праці в порівняльних цінах на один людино-день:
Пп= Т/ Іц( н*t)
де Пп — обсяг товарообороту в порівняльних цінах на один відпрацьований людино-день; Т -- товарооборот у фактичних цінах; /ц - - індекс зміни цін цього періоду порівняно з базовим періодом; н — середньоспискова чисельність працівників підприємства; t— фонд відпрацьованого часу одним працівником.
Цей показник дозволяє отримати розмір обсягу товарообороту, що виробив у середньому один працівник торгового підприємства за один день. Значення цього показника зростає при необхідності порівняння рівня продуктивності праці за періоди, протягом яких торговельне підприємство працювало різну кількість робочих днів та годин (у зв'язку з ремонтом, вимушеним закриттям тощо).
3. Продуктивність праці у порівняльних цінах та структурі товарообороту:
Птруд =
Де обсяг товарообороту, скоригованого на коефіцієнт трудомісткості; Ті — товарооборот у фактичних цінах, отриманий від і-ї групи товарів або і-м відділом магазину; / — індекс фактичних цін цього періоду порівняно з базовим періодом; п — середньоспискова чисельність працівників; КТІ — коефіцієнт трудомісткості реалізації і-ї торгової групи
товарів або трудомісткості реалізації товарів І-м відділом
Коефіцієнт трудомісткості розраховується за формулою:
К Ті = tі / t
де Г — час реалізації і-ї товарної групи вартістю 1 грн або на реалізацію і-м відділом магазину товарів на 1 грн; t— середній розмір часу на реалізацію магазином товарів вартістю в 1 грн.
Розрахунок продуктивності праці на базі оцінки трудомісткості реалізації окремих товарних груп дозволяє порівнювати рівень продуктивності праці при зміні в структурі товарообороту за товарними відділами одного підприємства та кількістю підприємств аналогічного профілю.
4. Продуктивність праці з реалізації одиниці товару:
Пnі = Кі / nі або Пnі = Кі / nі* t
де Кі — кількість натуральних одиниць; пі. — чисельність працівників, зайнятих реалізацією і-го товару; t — фонд відпрацьованого часу одним працівником (годин, днів).
Цей показник продуктивності є натуральним і оцінює результату кількості проданих одиниць, яку реалізує один працівник за період оцінки.
У торгівлі використання цього показника продуктивності доцільне на підприємствах та у товарних відділах, що реалізують складні побутові товари, поштучні товари, тканини, взуття при наявності відповідного інформаційного забезпечення.
Для визначення рівня продуктивності праці окремих категорій працівників можуть використовуватися тільки кількість покупців, тонно-кілометри перевезень, обсяг фасування, кількість оброблених або перевірених документів.
У плануванні та аналізі продуктивності праці використовуються також обернені показники, які характеризують трудомісткість діяльності, трудовитрати на досягнення одиниці результату (товарообороту).
Зростання продуктивності праці в торгівлі є одним із факторів зростання обсягів товарообороту та прибутків торгового підприємства.
Поряд з показником "продуктивність праці" для характеристики праці використовують такий термін, як "ефективність праці". Це більш широке поняття, яке враховує не лише кількісні результати діяльності підприємства, але й якісні досягнення: якість торгових послуг, ступінь задоволення попиту, витрати часу та коштів населення на придбання товарів, імідж підприємства. Хоча ці показники важко оцінити кількісно, їх урахування є обов'язковою умовою об'єктивної оцінки кінцевого результату праці працівників торгівлі.
Зростання продуктивності праці може бути забезпечене при виконанні таких умов:
1. Зростанні результатів праці при зменшенні витрат праці.
2. Зростанні результатів праці при стабільних витратах праці.
3. Стабільності результатів при зниженні витрат праці.
4. Темпи зростання результатів випереджують темп зростання витрат праці.
5. Темпи зниження результатів нижчі за темпи зниження витрат.
Пошук та мобілізація резервів зростання продуктивності праці потребує чіткої класифікації факторів, що визначають її рівень.
Залежно від можливостей впливу підприємства та врахування в практичній діяльності факторів зростання продуктивності праці, їх поділяють на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх факторів належать:
— загальноекономічні, які визначають загальні умови зростання продуктивності праці на всіх підприємствах;
— галузеві фактори, що обумовлюють рівень продуктивності праці в окремій галузі порівняно з іншими.
Хоча торгове підприємство не може активно впливати на перелічені фактори, воно має враховувати їх в своїй діяльності і, перш за все, при розробці перспективних програм розвитку.
Більш практичне значення з погляду мобілізації виявлених резервів
мають внутрішні фактори зростання продуктивності праці.
_ Залежно від характеру впливу в їх складі виділяють:
— організаційні;
— технічні;
— технологічні;
— економічні;
— соціальні.
Змінення внутрішніх факторів та характеру їх впливу на рівень продуктивності праці дозволяє знайти й оцінити наявні резерви зростання продуктивності праці та організувати роботу щодо їх мобілізації.