Стимулювання персоналу. Основні елементи преміювальної системи

Другим етапом роботи з розробки системи матеріального стимулю­вання праці є визначення розмірів тарифної частини заробітної плати, тобто витрат, які встановлюються на тривалий проміжок часу.

При розробці системи посадових окладів здійснюють диференціа­цію окладів залежно від рівня кваліфікації, складності виконуваної ро­боти, стажу роботи на певному підприємстві.

Посадові оклади можуть встановлюватися в абсолютному розмірі або в коефіцієнті до номінального рівня оплати праці, гарантованого державою або визначеного власником конкретного підприємства. Ос­танній порядок отримав назву "гнучкої тарифної системи", він ефек­тивний для застосування в інфляційній економіці, при частій зміні рівня мінімальної оплати.

Визначення розмірів посадових окладів здійснюється підприємством самостійно, виходячи з господарської необхідності та фінансових мож­ливостей підприємства.

При проведенні цієї роботи слід урахувати:

— кон'юнктуру ринку праці, зокрема в регіоні діяльності торговель­ного підприємства;

— рівень та диференціацію посадових окладів, що застосовуються на підприємствах-аналогах;

— розмір виплат за іншими формами стимулювання праці, які засто­совуються на підприємстві.

В якості орієнтира може виступати також єдина тарифна сітка, роз­роблена Міністерством праці для оплати праці працівників тих професій, керівників, спеціалістів та службовців за посадами, що є загальними для багатьох установ.

Максимальні розміри для посадових окладів, крім керівників дер­жавних підприємств, не обмежуються.

Тарифні ставки, що застосовуються при відрядній формі оплати праці, в торгівлі найчастіше розробляються за реалізацію певної кількості товарів, виду товарів та їх середньої ціни, обслуговування одиниці обладнання, проведення певного обсягу навантажувально-розвантажувальних робіт.

При встановленні розмірів тарифних ставок та окладів важливе зна­чення має формування співвідношення між тарифною та додатковою частинами оплати праці.

Зростання питомої ваги тарифної частини відповідає інтересам пра­цівників, оскільки забезпечує гарантоване та стабільне нарахування пе­редбаченої суми коштів. Проте, це зменшує стимулюючі можливості оп­лати праці, не орієнтує персонал на певні трудові досягнення, а тому повинно знайти відображення в додатковому стимулюванні персоналу.

Система додаткового стимулювання персоналу розробляється з ме­тою посилення трудової мотивації працівників. Вона включає в себе такі інструменти стимулювання:

— систему преміювання за поточні результати господарської діяль­ності та окремі досягнення;

— доплати та надбавки;

— різноманітні одноразові заохочення за результати праці;

— участь персоналу в прибутках та капіталі підприємства;

— інші спеціальні виплати та пільги.

Система преміювання формується на кожному торговому підприємстві самостійно, залежно від показників, досягнення яких потрібно стимулювати.

Основними елементами преміювальної системи є:

- показники преміювання;

- умови преміювання;

- розміри та шкали преміювання;

- коло працівників, що преміюються.

Основою побудови преміальної системи є показники преміювання, тобто конкретні результати господарсько-фінансової діяльності, при до­сягненні яких сплачується премія.

З метою об’єктивності та дієвості преміювання, показники мають відповідати таким умовам:

1. Бути конкретними, чітко сформульованими.

2. Піддаватися обліку та контролю.

3. Залежати від діяльності працівників, що преміюються.

4. Найбільш повно характеризувати найважливіші виробничі показ­ники діяльності.

Визнано доцільним використання не більше двох показників премію­вання.

Умови преміювання запроваджуються з метою контролю за іншими сторонами діяльності конкретного працівника (наприклад, дотримання трудової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку) та підприєм­ства в цілому, які не враховуються показниками преміювання.

Розмір премії визначається відповідно до розроблених розмірів та шкали преміювання. У процесі розробки шкали преміювання має бути визначено:

- вихідну базу преміювання, що становить кількісну характеристи­ку показника преміювання, починаючи з якої сплачується премія;

- власне шкалу преміювання, яка у вигляді лінійної функції або діа­пазону встановлює форму зв'язку між ступенем виконання показника
преміювання та розміром премії.

Коло премійованих робітників має формуватися так, щоб до нього входили тільки ті працівники, праця яких реально впливає на досягнен­ня показників преміювання. Крім преміювання за поточні результати діяльності, розрізняють премії, що сплачуються одноразово та за спе­ціальними системами преміювання: за сприяння винахідливості та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки, своє­часне та дострокове введення виробничих потужностей та об'єктів, що будуються, за реалізацію нових та залежалих товарів, раціоналізацію мар­шрутів перевезення тощо.

Доплати та надбавки становлять одну з додаткових форм стимулю­вання персоналу, що передбачають тимчасове або систематичне підви­щення тарифної частини заробітної плати (основної).

Доплати до заробітної плати — це грошові виплати, які сплачуються з метою компенсації додаткових витрат або складних умов праці окре­мих робітників. У торгівлі застосовуються доплати за сумісництво про­фесій та збільшення обсягів виконуваних робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, керівництво бригадою, роботу в нічний час та святкові дні.

Надбавки до заробітної плати — це грошові виплати персонального характеру, котрі систематично нараховуються до існуючої заробітної пла­ти, їх основні види: надбавки за професійну майстерність, високий рівень обслуговування, володіння іноземними мовами, за класність, звання ''май­стер" за професією.

Розмір доплат та надбавок визначається індивідуально, на термін або весь період роботи на підприємстві.

Одноразові заохочення застосовуються при потребі виконання разо­вих замовлень, що виходять за обсяги посадових зобов'язань, у зв'язку з ювілеєм, виходом на пенсію тощо.

Системи участі найманих працівників у прибутках та капіталі підпри­ємства знайшли широке розповсюдження у країнах з розвинутою ринко­вою економікою, їх використання дозволяє послабити антагонізм еконо­мічних інтересів власників та найманих працівників, зорієнтувати їх тру­дові зусилля на максимізацію чистого прибутку підприємства. Участь у прибутках підприємства може здійснюватися шляхом надання персо­налу різноманітних трудових та соціальних пільг, а також придбання акцій та облігацій підприємства, викупу майна підприємства членами трудо­вого колективу.

Уся сукупність виплат працівникам підприємства передбачена дію­чою на підприємстві системою матеріального стимулювання праці й ста­новить витрати підприємства на оплату праці.