Згідно з Законом України "Про підприємства" в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою діяльність з метою отримання відповідного доходу (прибутку). Отримання доходів свідчить, що продукція підприємства знайшла свого споживача і відповідає вимогам попиту на ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями. Розмір отриманих доходів визначає економічну стратегію підприємства з питань управління матеріальними ресурсами та витратами, податковою, інвестиційною діяльністю підприємства.
Водночас можливості підприємства щодо успішного продажу продукції й отримання доходів залежать від ефективності організації торгово-технологічного процесу, рівня використання наявного ресурсного потенціалу, раціональності здійснення витрат тощо.
Глибоке вивчення доходів, максимізація їх розміру вимагає їх системної класифікації за окремими складовими.
І. Залежно від виду діяльності, яка дозволила отримати доходи, виділяють:
1) доходи від торгової діяльності, тобто від продажу товарів, операцій
з перемірювання тканини, надання платних додаткових торговельних
послуг;
2) доходи від виробничої діяльності, до складу яких належать:
- виручка від реалізації всіх видів товарної продукції, напівфабрикатів, відходів (при наявності власного виробництва);
— виручка від послуг промислового характеру (ремонтно-будівельних, транспортних), що виконані та реалізовані стороннім споживачам;
3) доходи від посередницької діяльності, отримані у вигляді:
— суми комісійних винагород (%);
— додаткової виручки від реалізації продукції, робіт, послуг, якщо підприємство є, посередником і бере участь у розрахунках при виконанні домовленості;
— доходів від робіт (послуг), які виконані тимчасовими творчими колективами для інших підприємств;
4) доходи від інвестиційно-кредитної діяльності, до складу яких входять:
— доходи, отримані від пайової участі в спільних підприємствах;
— доходи, отримані від надання майна в оренду (лізинг);
— дивіденди (%), отримані за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що придбані підприємством;
— відсотки від надання комерційного кредиту;
— доходи від депозитних вкладів підприємства тощо.
5) доходи від продажу майнових та інтелектуальних прав ( власності) підприємства, отримані при реалізації:
— майна підприємства;
— матеріальних обігових коштів;
— нематеріальних активів ("ноу-хау", патентів, фірмових знаків, торгової марки, програмних продуктів);
6) інші види доходів:
— доходи від курсової різниці валютних коштів та цінних паперів, які належать підприємству;
— суми економічних санкцій та відшкодувань збитків, отриманих підприємством;
— доходи від об'єктів соціально-побутової сфери підприємства: плата за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах, оплата путівок тощо.
II. Залежно від характеру отримання доходів розрізняють доходи від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і майна підприємства та доходи від використання майна (капіталу) підприємства, від надання майна в оренду, використання тимчасово вільних фінансових ресурсів, цінних паперів підприємства.
Розмір реалізації доходів безпосередньо залежить від обсягів діяльності підприємства у звітному періоді та її ефективності. Розмір доходів від використання майна (капіталу) підприємства залежить від його наявності та можливості використання поза виробничими процесами підприємства.
III. Залежно від повноти та місця відображення доходів розрізняють:
1) бухгалтерські доходи, які відображаються на рахунку реалізації готової продукції й використовуються для визначення фінансових результатів діяльності;
2) приховані доходи, ще не відображені на рахунку реалізації. До них належать цільові кошти, отримані від підприємств-покупців (замовників) для власних потреб підприємства, поповнення фонду ризику; резервного фонду;
3) цільові кошти у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів;
4) доходи, отримані від товарообмінних операцій, які визначаються розрахунково, виходячи з різниці в ціні на товарно-матеріальні цінності, які обмінюються;
5) фактично отримані доходи у зв'язку з реалізацією товарів за цінами, нижчими за закупівельні ціни (собівартість), їх розмір розраховується, виходячи з цін реалізації аналогічної продукції у відповідний період.
З метою об'єктивного оподаткування законодавче визначено перелік прихованих доходів підприємств, які підлягають виявленню і включенню до складу бухгалтерських доходів.
Не є доходами підприємства внески, паї, інші цільові фінансові кошти, які надходять за рахунок чистого прибутку юридичних осіб, які об'єднуються з підприємством на договірній основі для фінансування капітальних вкладень, спрямованих на збільшення обсягів виробництва, здійснення спільних програм і завдань.
З метою оподаткування прибутку підприємства (Закон "Про податок на прибуток") в якості сукупного вагового доходу платника податку виділяють такі групи доходів:
1) від реалізації товарів, робіт, послуг;
2) від операцій з цінними паперами, валютними коштами та борговими зобов'язаннями;
3) від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;
4) у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів;
5) від врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості;
6) від здійснення операцій оренди (лізингу);
7) у вигляді пасивного прибутку, одержані за межами митної території України (з урахуванням сплаченого податку);
8) інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування.
Найбільшу питому вагу в доходах торгового підприємства займають доходи від основної діяльності — торгівлі. Ці доходи для торгового підприємства отримали назву валового доходу.
Необхідність отримання доходів від торгової діяльності обумовлена потребою відшкодування витрат на здійснення діяльності й отримання певної суми прибутку, яка забезпечує досягнення стратегічної мети підприємства.
Основними джерелами доходів від продажу товарів є:
—торговельна надбавка до ціни придбання товарів;
—торговельна знижка з продажної ціни товару.
За своєю економічною природою торговельні надбавки та знижки являють собою ціну на послуги торгового підприємства, їх рівень, як і рівень інших цін, в умовах ринкової економіки залежить:
—з одного боку, від співвідношення між попитом та пропозицією на торгові послуги, ступеня конкуренції на товарному ринку, якості послуг, рівня цін закупівлі та продажу товарів;
—з іншого боку, від витратомісткості реалізації товарів і норми прибутку, яка відповідає стратегії розвитку підприємства.
Місце торговельної надбавки (знижки) в структурі роздрібної ціни товарів розглянуто в темі ціни.
Різниця між ціною продажу та купівлі товарів на різних стадіях реалізації являє собою дохід торгового підприємства з одиниці реалізованого товару.
У громадському харчуванні валовий дохід утворюється за рахунок торговельної надбавки (знижки), а також націнок громадського харчування. Націнки громадського харчування призначені для покриття витрат, які пов'язані з виробництвом продукції громадського харчування й організації її споживання. Рівень націнок диференціюється:
—за націночними категоріями, які відповідають класу обслуговування (люкс, вища, перша, друга, третя категорії);
- за продукцією (стравами, сировиною) — на делікатесні товари, порційні страви, спиртні напої тощо.
В оптовій торгівлі валовий дохід утворюється також у вигляді різниці між цінами придбання та продажу товарів. Його розмір залежить від величини надбавки, яка диференціюється за формами оптового товарообороту, виходячи з їх витратомісткості.
Оскільки розмір торговельних надбавок здійснює суттєвий вплив на роздрібні ціни реалізації товарів, одним з інструментів державного регулювання споживчого ринку є державне регулювання їх рівня. Таке державне регулювання може мати загальний характер або вводитися локально, на деякі групи товарів.
.