Під поняттям "функція" слід розуміти коло питань, які відносять до господарської діяльності, що вирішуються тільки цією галуззю народного господарства. Функції торгівлі й товарного обігу в цілому розкриті різними економістами досить глибоко.
Перш за все, тут виділяють функцію з реалізації вартості, потім функцію з продовження процесу виробництва в сфері товарного обертання. Деякі економісти ділять функції на притаманні їй і не притаманні. До притаманних, перш за все, відносять зміну форми вартості (товарну на грошову) і зміну форми власності. До непритаманних функцій відносять продовження процесу виробництва у сфері обігу (сортування, комплектування, пакування). Проміжне місце займає функція збереження і транспортування товарів. Ці функції часто називають чужими або гетерогенними.
Найбільш складні форми прояву мають притаманні функції торгівлі й товарного обертання.
Оскільки сам товар поєднує вартість і суспільну споживчу вартість, з допомогою якої задовольняється потреба в товарі, виділяється конкретна і абстрактна праця. Абстрактна праця створює вартість товару, а конкретна праця — споживчу вартість. У зв'язку з цим функції товарного обертання і торгівлі роздвоюються. По-перше, проходить задоволення індивідуальних потреб, які виступають у формі платоспроможного попиту окремих споживачів з допомогою обміну товару на гроші, тобто реалізації товарів, а саме реалізації виготовленої продукції як споживчої вартості. До цієї функції можна також віднести вивчення купівельного попиту, рекламу товарів, вплив на постачальників з метою виробництва необхідних товарів, формування товарного асортименту з урахуванням особливостей попиту населення.
По-друге, здійснюється зміна форм вартості, тобто при обміні відшкодовуються затрати суспільної праці. Це здійснюється внаслідок реалізації виготовлених товарів як вартостей. До цієї функції можна віднести такі операції: встановлення цін на товари, касові операції, перевірку правильності оплати товарів, здійснення обліку тощо.
Коли товар є єдністю споживчої вартості й вартості, ці функції товарного обертання здійснюються в загальній єдності. Однак з появою грошей відбувається виокремлення цих функцій як самостійних.
З виокремленням торгівлі як галузі її основною функцією є найбільш повне задоволення наявних потреб (як індивідуальних, так і колективних). Потреби при наявності товарно-грошових відносин виступають у вигляді попиту, а виробництво — у вигляді пропозиції.
Таким чином, зв'язок між попитом і пропозицією, в якому попит виступає як мета, а пропозиція — як засіб досягнення цієї мети, є конкретною формою дії основного економічного закону в сфері обігу. Функції торгівлі не можуть бути визначені без урахування цих особливостей.
Другою функцією торгівлі, пов'язаною з відшкодованістю, що знаходить своє відображення в законі вартості, є компенсація суспільне необхідних затрат на виробництво товарів. Вона служить засобом досягнення мети як у торгівлі, так і у виробництві, оскільки метою виробництва в ринкових умовах стає реалізація продукції.
Функції торгівлі й товарного обертання завжди мають, крім економічного, ще й великий соціальний зміст. Як економічні, так і соціальні особливості функцій торгівлі обумовлені виробничими взаєминами суспільного ладу. А тому, коли йде мова про функції торгівлі, треба звернути увагу на їх специфічні особливості, які обумовлені ринковими умовами.
Слід відзначити, що у функціях торгівлі реалізуються розподільчі відносини. Суспільство завжди здійснює дві форми розподілу — платну і безоплатну. Саме платна форма розподілу притаманна торгівлі. .Якщо розглядати фонд споживання, то близько 90 % його розподільчої частини припадає на торгівлю. У функціях товарного обігу й торгівлі знаходять своє відображення економічні інтереси як виробничника, так і споживача.
Товарний обіг повинен відшкодовувати затрати виробництва на випуск товарів. Це можливо, якщо виготовлена продукція відповідає конкретним потребам, і затрати на її виготовлення не перевищують суспільне необхідних, тобто дотримуються інтереси споживачів.
Суспільству необхідно задовольнити потреби людей відповідно до їх грошових доходів і відшкодування затрат для забезпечення безперервності суспільного відтворення. Складність цих процесів полягає в тому, що інтереси виробничників і споживачів не завжди збігаються. Матеріальна зацікавленість породжує прагнення при менших затратах отримувати більші прибутки, і виробники іноді надають перевагу вартості у шкоду споживчій вартості.
Споживачі зацікавлені в найбільш повному задоволенні своїх потреб при найменших затратах. Таким чином, економічні інтереси виробничників і споживачів часто не співпадають. Виходячи з цього, важливим завданням торгівлі є врахування цих обставин і забезпечення поєднання інтересів як однієї, так й іншої сторони. Може виникнути питання, які інтереси є більш вагомими, важливими. Безперечно, інтереси споживача, оскільки він визначає доцільність виробництва. У ринкових умовах уся система управління повинна бути спрямована на більш повне задоволення потреб споживача. Це пов'язано з тим, що без задоволення інтересів споживача неможливо відшкодовувати здійснені затрати, тобто задоволення інтересів виробничника.
Функціонування торгівлі ускладнюється ще тим, що як самостійна галузь господарювання вона повинна здійснювати діяльність рентабельне. Між величиною затрат на організацію товарного обігу і рівнем виконання функцій торгівлі існує пряма залежність. Це породжує протиріччя між господарськими інтересами торгівлі й інтересами суспільства.
Важливою функцією торгівлі є забезпечення тісного зв'язку виробництва і розподілу, з одного боку, і доведення товарів (обмін) і забезпечення потреб (споживання) — з іншого. Для успішного виконання цих функцій торгівля вивчає попит населення, закладає його в основу складання замовлень для виробництва.
Доведення товарів від виробництва до споживача пов'язано з такими процесами, як транспортування товарів, зберігання, комплектування асортименту, доробка тощо. Хоча всі ці процеси мають місце в торгівлі, їх не можна вважати невід'ємною частиною функції доведення товарів до споживача. Зі зростанням товарного обігу і поглибленням суспільного розподілу праці виникає потреба частину перелічених видів роботи здійснювати не в торгівлі. В першу чергу, це стосується транспортування,
пакування, сортування, розфасовування. Виконання цих робіт за місцем виробництва дає можливість зекономити суспільну працю в народному господарстві.
Таким чином, торгівля, виконуючи свої функції, виступає важливою ланкою ринкових відносин, є не тільки товаропровідним механізмом, але водночас і споживачем відповідної частини сукупного суспільного продукту, і посідає провідне місце в народногосподарському комплексі держави.
| Підтема 3. Вплив торгівлі на розвиток виробництва в ринкових умовах господарювання |
| 1.Торгівля — зв'язкова ланка між виробництвом і споживанням. |
Орієнтація економіки на ринкові умови розвитку об'єктивно вимагає посилення узгодженості всіх стадій розвитку й особливо розвитку виробництва і споживання. Це можливо лише за допомогою торгівлі, яка здатна забезпечити відповідність обсягів і структури продукції, що виготовляється, попиту населення. З економічних позицій важливо домогтися не тільки збільшення виробництва товарів народного споживання та покращення їх асортименту й якості, але й суспільного визнання випущеної продукції, більш повного задоволення нею потреб як людей зокрема, так і народного господарства загалом.
У ринкових умовах зростає роль торгівлі в економічному житті держави, посилюється її вплив на виробництво. Задоволення платоспроможного попиту населення виступає в якості основної суспільної необхідності, яка, в свою чергу, впливає як на розвиток виробництва, так і торгівлі.
Збалансування виробництва товарів і попиту споживачів значною мірою залежить не тільки від того, як торгівля вивчає і на скільки вона знає попит населення, але й від того, якою мірою і на скільки ефективно вона впливає на виробництво, використовуючи господарський механізм, економічні важелі. В широкому розумінні завдання впливу торгівлі на виробництво полягає не тільки в тому, щоб збалансувати купівельні фонди і товарні ресурси, але й у тому, щоб запропонувати споживачам різноманітні, високої якості, модні товари, що відповідають запитам споживачів.
Зараз найактуальнішим, найважчим народногосподарським завданням є узгодження товарного виробництва з потребами ринку. Якщо виробництво товарів не відповідає попиту населення — виникає питання щодо доцільності такого виробництва взагалі.
Зростання масштабів виробництва, систематичне розширення асортименту випуску продукції ускладнює господарські зв'язки між промисловістю і торгівлею, підвищує взаємну залежність між ними. З рівнем насичення ринку на перший план виступає асортимент і якість товарів, випуск принципово нових виробів.
Такі процеси є наслідком не тільки технічного прогресу, але й вираженням соціальної політики держави. Більш повне задоволення потреб, збалансування виробництва товарів і платоспроможного попиту значною мірою залежать від того, як торгові організації вивчають і наскільки знають попит населення, якою мірою вони впливають на виробництво. У результаті злагодженості взаємовідносин торгівлі і виробництва нормалізується ринкова кон'юнктура, збільшується маневреність цін з метою переключення попиту з одних товарів на інші без зміни загального індексу цін і без зменшення купівельної спроможності населення.
Велика відповідальність у нормалізації зв'язків торгівлі й виробництва в першу чергу лягає на торгівлю. Виходячи з мети виробництва, слід суттєво посилити позиції торгівлі у зворотному впливу на виробника. Практично це означає, що планування розвитку торгівлі повинно відігравати активнішу роль у формуванні розвитку промисловості. Торгівля повинна заздалегідь, на стадії розробок прогнозів, формувати товарне надходження в торгівлю. Такий вплив повинен здійснюватися через систему попередніх замовлень.
Торгівля здійснює вплив і на споживача, формуючи в нього купівельний попит, виховує смаки, забезпечує можливості задоволення їх запитів. Водночас, зростання розвитку виробництва викликає збільшення товарної маси, яка призначена для задоволення потреб населення.
В умовах переходу до ринку особливо гостро постає вимога прояву гнучкості й оперативності в управлінні виробництвом, маневреності ресурсами, швидкому реагуванню промисловості на запити населення, які зростають. Як свідчить інформація останніх років, виробництво товарів недостатньо задовольняє потреби споживачів. А тому доцільно було б при оцінці роботи промислових підприємств, що випускають товари народного споживання, ввести показник відповідності асортименту, кількості запитам споживачів. Для цього вимагається повна узгодженість роботи торгівлі та промисловості. Зараз серед товарів, що постачаються, багато виробів застарілих моделей, фасонів вузького асортименту, низької якості, частина таких товарів в умовах підвищених вимог покупців осідає в торговій мережі й вимагає зниження ціни.
У вирішенні завдання постійного задоволення зростаючих потреб населення, крім організацій і підприємств торгівлі, повинні брати активну участь усі підприємства промисловості, які пов'язані з виробництвом товарів народного споживання. Все це висуває на перший план проблеми взаємовідносин торгівлі з промисловістю. Торгові організації ще недостатньо використовують економічні важелі впливу на виробництво. Як свідчать матеріали органів господарського суду, встановлені законом санкції застосовуються лише на одне з десяти допущених порушень договорів. Торгові організації не тільки мають право, але вони і зобов'язані пред'являти санкції на кожне порушення договору. Значною мірою це результат слабкого контролю за виконанням договорів особливо щодо асортименту, моделей, сезону.
Взаємозалежність усіх галузей народного господарства значно підвищує роль державної, планової, фінансової, договірної дисципліни, вимагає безперечного виконання зобов'язань щодо поставок продукції споживачам. Варто було б відновити укладення господарських договорів з промисловістю, де зазначати, що товари, які не відповідають пунктам договору, можуть бути прийняті без зарахування у виконання договору постачання. Треба відійти від практики взаємовідносин торгівлі "що пропонують, те і беремо", а безпосередньо впливати і формувати процес виробництва необхідних товарів. Торгівля з пасивного партнера повинна перетворитися на активного захисника інтересів споживача.