Процес господарської діяльності на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників:
1) персоналу (робочої сили);
2) засобів та предметів праці;
3) коштів.
Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал виконує свої функції і здійснює господарську діяльність. Це означає, що, з одного боку,
мають місце витрати живої й уречевленої праці, а, з Іншого, є результаті діяльності. Останні залежать від масштабів застосування засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.
Ринкові відносини представляють собою головну форму зв'язку між товаровиробниками і покупцями, тобто механізм узгодженості їх дії. У процесі цих відносин виявляється ефективність усіх сфер економіки, кожного підприємства зокрема.
Важливою ланкою ринкового механізму є конкуренція. Це поняття відображає суть ринкових відносин. Конкуренція між виробниками представляє собою тип взаємовідносин з приводу встановлення цін і обсягів виробництва. Досвід західних держав свідчить, що конкуренція тісту-пає як важливий фактор стимулювання господарської активності, збільшення асортименту і підвищення якості продукції, зниження витрат і стабілізації економічного зростання. У нашій економіці конкуренція тільки зароджується. Розробка конкурентної стратегії дасть можливість підприємствам підвищити ефективність господарської діяльності й вийти у виробництві товарів і в організації торгівлі на світових ринках.
Для вирішення цих питань кожне підприємство приймає рішення з багатьох питань. Це визначення номенклатури випуску і реалізації продукції, які технології використовувати для виробництва і реалізації товарів, яка структура ресурсів необхідна і як розподіляти трудові, матеріальні та фінансові ресурси, яких показників повинно досягнути підприємство за відповідний період, особливо з якості та технічних характеристик товарів, ефективності виробництва і збуту. Для визначення ефективності господарювання важливим є прийняття правильних стратегічних напрямів. Вони повинні визначатися кінцевою метою діяльності, яку окреслило перед собою підприємство. Основне місце відводиться отриманню прибутку від господарської діяльності, забезпеченню його зростання на майбутнє. Це прагнення є рушійною силою ринкової економіки. Іноді може стояти питання про об'єднання ресурсів з метою їх більш ефектного використання. Іноді гонитва за прибутком змушує власника ризику вати своїм капіталом. Досягнення мети повинно бути прораховано і передбачати рішення відповідних завдань у найближчий час і на віддалену перспективу. Потрібно також враховувати, що досягнення мети діяльності можливе при наявності коштів.
Розрізняють такі види ефективності:
1. Ефективність господарської діяльності підприємства. Вона характеризується отриманими в процесі господарської діяльності результатами, які відображають досягнення мети розвитком і конкурентним успіхом на ринку, що виражається якістю продукції, ціною, за якою можлива
реалізація, чи ефектом у зіставленні з величиною сукупних ресурсів.
2. Ефективність використання окремих видів ресурсів, що характеризується співвідношенням обсягу випуску продукції чи прибутків від
господарсько-фінансової діяльності з відповідною величиною ресурсів (окремих видів чи окремих видів затрат, пов'язаних із робочою силою,
використанням основних фондів чи обігових засобів).
3. Ефективність виробництва чи реалізації товарів. Вона складається з використання мінімальної кількості ресурсів для виробництва конкретного товару і надання послуг, а також з мінімізації витрат усіх різновидів.
Розрізняють також поняття ефективності економіки, ефективності галузі й ефективності підприємства.
Ефективність економіки— це узагальнююча, відтворювальна категорія, що характеризує економічні процеси на рівні держави.
Ефективність галузіє однією зі складових ефективності економіки, яка більш конкретно показує використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Ефективність роботи підприємствасприяє забезпеченню ефективності галузі й ефективності економіки в цілому, тобто всього процесу суспільного відтворення.
У кожній національній економіці є невичерпні резерви підвищення ефективності на всіх рівнях управління як на підприємствах, так і в галузях. Зміна цих показників у бік підвищення ефективності в періоді, який аналізується, порівняно з їх величиною у попередньому періоді свідчить про ефективну роботу підприємства у визначеному напрямі. У кожній економіці завжди є можливості отримати додатково виграш за рахунок структурних змін в економіці, використання ресурсів, впровадження нових технологій, покращення якості сировини, матеріалів, нових видів палива. А тому для всіх рівнів управління завжди актуальною є проблема використання наявних можливостей (при наявному рівні розвитку)
з метою підвищення ефективності господарювання розподілу й обміну ресурсів і споживання готової продукції, товарів, послуг. Зараз важливим є вивчення механізму стимулювання і розробка напрямів ефективного використання всіх видів ресурсів.