У практиці навчання часто змішують поняття «граматика» й «орфографія». У зв’язку з цим необхідно зробити такі пояснення.
Орфографія — це система правил правопису, тобто нормативного, обов'язкового для всіх написання слів. Граматика — наука про закономірності будови і форми слів, словосполучень і речень.
Орфографічне, або правописне, правило є узагальненням, що стосується написання ряду слів, для яких характерна одна й та ж фонетична чи граматична закономірність.
У початкових класах учні засвоюють найголовніші правила про передачу звуків буквами, правила переносу слів з рядка в рядок, а також знайомляться з деякими правилами вживання великої букви.
З поняттям «орфографія» тісно пов'язане поняття «орфограма». Це слово походить з грецької: orthos — прямий, правильний і gramma — запис. Орфограма — це написання, що відповідає правилу орфографії і вимагає застосування цього правила.
Відповідно до цього в слові сім'я орфограмою є вживання апострофа, у слові гілля — вживання двох букв, у слові село — написання букви е, що позначає ненаголошений [еи], у слові кігті — написання букви г (бо кіготь), у слові зшити — написання префікса з-, у слові Київ орфограмою є велика буква і т. д.
У початкових класах програмою з мови не вимагається знайомити учнів з поняттям «орфограма». Однак на практиці вчителі досить часто користуються терміном «орфограма», оскільки він зручніший за термін «написання».
На основі знання орфографічних правил і тих взаємозв'язків, які лежать в їх основі, а також системи орфографічних вправ формуються орфографічні уміння і навички. А це довготривалий і досить складний процес. Тому питання про те, як краще навчити дітей орфографічному письму, здавна хвилювало педагогів, методистів, психологів. З цього приводу точилися наукові дискусії, утворювалися напрями в методиці.