В умовах ринкової економіки метою кожного промислового виробництва є одержання максимально можливого прибутку. На величину прибутку суб'єкта, що господарює, впливають фактори, пов'язані з його виробничою діяльністю і ті, які носять суб'єктивний характер, і об'єктивні, що не залежать від діяльності суб'єкта, що господарює. До суб'єктивних факторів можна віднести: організаційно-технічний рівень керування підприємницькою діяльністю, конкурентноздатність продукції, що випускається, рівень продуктивності праці, витрати на виробництво і реалізацію кінцевої залізовмісткої продукції, рівень цін на готову продукцію. Об'єктивні фактори включають: рівень цін на споживані матеріальні й енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань, кон'юнктуру ринку. Виснаження запасів корисних копалин і зменшення вмісту корисних компонентів у них визначає різке погіршення економічної ефективності роботи гірничорудного підприємства. Входження в систему світової економіки гірничорудного підприємства вимагає безперервного підвищення його ефективності і якості продукції, що випускається, для забезпечення її конкурентноздатності на внутрішньому та зовнішньому ринку залізорудної сировини. Основна увага при цьому повинна приділятися процесам рудопідготовки і переробки рудної сировини по всьому технологічному ланцюзі, починаючи від розвідки родовища і до одержання кінцевої продукції.
Найбільш багаті і доступні родовища корисних копалин у світі майже вичерпані або близькі до вичерпання. При цьому витрати виробництва на видобуток природних багатств безупинно зростають. Збільшення витрат на видобуток сировини призводить до того, що його ощадлива витрата, що виражається, зокрема, у підвищенні коефіцієнтів вилучення металів різними способами (комплексного, безвідхідного вилучення наявних металів), виявляється набагато вигідніше, ніж додаткові витрати на інтенсифікацію вилучення корисних копалин з надр.
Отже, основна задача гірничозбагачувального підприємства – найбільш повне забезпечення попиту високоякісною продукцією за умови одержання максимально можливого прибутку. Проблема полягає в підвищенні частки корисної копалини, що іде в корисний продукт. Вилучена цінність видобутої рудної маси в значній мірі залежить від технології видобутку, рудопідготовки і переробки. При цьому правильний вибір технологічних схем формування рудопотоків (зокрема усереднення вмісту корисного компонента з метою його стабілізації та зменшення відхилень), дозволяє різко підвищити вилучення при збагаченні і, як наслідок, вилучену цінність рудної маси, що видобувається. При підвищенні вилученої цінності видобутої рудної маси, з’являється можливість одержання додаткового прибутку. Рудопотоки повинні формуватися окремо по сортах і типам (легко та важкозбагачувальних) руд по мінімуму мінливості якісних показників (вилучення) руди – оптимальному вмісту корисного компонента (заліза) при мінімальному вмісті шкідливих домішок (сірки, фосфору).