Виробниче планування на підприємстві гірничорудної галузі промисловості

План виробництва й реалізації продукції, як для промислового, так і для видобувного підприємства визначає його виробничу програму і є провідним розділом у плануванні діяльності. План виробництва й реалізації продукції - центральний розділ плану діяльності всього підприємства в цілому. При розрахунках плану реалізації продукції враховуються її залишки на складах гірничого підприємства на початок і кінець планованого періоду, а також відвантажена продукція, за яку не прведені розрахунки з покупцями. Усі інші розділи розробляються на основі цього плану.

Планування виробництва видобувного підприємства зазвичай повине забезпечувати збільшення видобутку руди, поліпшення його структури, підвищення якості продукції, найбільш повне задоволення попиту потенційних споживачів, можливо й більш повне використання виробничої потужності підприємства. План видобутку залізної руди виражається в тоннах на майбутній період. Розробка плану виробництва й реалізації продукції починається зі складання виробничої програми кар'єру у натуральному вираженні. Річна виробнича програма підприємства розробляється на основі уточнення й конкретизації відповідних показників перспективного плану промислового підприємства. Під виробничою програмою кар'єру розуміється річний план видобутку корисної копалини. Плановий обсяг видобутку корисної копалини визначається виходячи із планів розвитку гірничих робіт, а також на основі виробничих потужностей, що щорічно уточнюються й затверджуються у встановленому порядку.

Вихідними даними для розробки виробничої програми залізорудного підприємства є:

- дослідження внутрішнього і зовнішнього ринку залізорудної сировини з метою визначення попиту на кінцеву залізовмістку продукцію свого підприємства і потенційної можливості заключення контрактів на її поставку;

- дані маркшейдерських робіт; потужність кар’єрів по гірничій масі (сирій руді і розкриву).

Дослідження ринку - це систематичний і об'єктивний підхід до збору маркетингової інформації - яка, будучи обробленою, проаналізованою й інтерпретованою, допомагає визначити проблеми й можливості, які допоможуть прийняти більш об'єктивне рішення з найменшим ризиком. На основі такої інформації вирішується питання, яка кінцева залізорудна продукція найбільш конкурентоспроможна і скільки її потенційно можна реалізувати. Далі перед розробкою плану проводяться маркшейдерські та геологічні (розвідувальні) роботи, які обумовлюють обсяг гірничих робіт на плановий період. При складанні річної програми повині бути враховані певні вимоги щодо повного забезпечення матеріальними, трудовими й фінансовими ресурсами, відповідності виробничих можливостей гірничорудного підприємства з визначенням максимальної потужності вузьких місць та їх пропускної здатності, а також врахування його спеціалізації.

Основними вихідними розрахунками, які виконуються при розробці плану виробництва, є розрахунки очікуваного виконання плану поточного (базисного) року, розрахунки величини виробничої потужності й коефіцієнта її використання, розрахунки величини трудомісткості виробничої програми й коефіцієнта змінності використання гірничого устаткування при видобутку і переробці залізної руди. Після визначення планової величини обсягу виробництва розраховується темп росту обсягу виробництва. Для визначення темпу росту товарна продукція оцінюється в незмінних цінах.

Розрахунки, що обґрунтовують виробничу програму залізорудного підприємства, проводять на основі показників виробничих потужностей і її використання по відношенню до проектних можливостей. Планування використання виробничої потужності є найважливішою складовою частиною формування плану виробництва й реалізації продукції. Воно ведеться з метою: обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю підприємства, пошуку резервів кращого використання основних засобів, визначення додаткової потреби в устаткуванні й виробничих площах. Під виробничою потужністю цеху, ділянки, підприємства розуміється максимально можливий річний випуск якісної продукції (або видобутку, переробки сировини) у номенклатурі й асортиментах, що передбачаються планом, при повному використанні наявного виробничого устаткування й площ із урахуванням застосування передової технології, організації виробництва й праці умовах на певному етапі розробки родовища корисної копалини. Виробнича потужність ГЗКа розраховується в тих же одиницях, що й виробнича програма комбінату, і визначається по потужності провідних фабрик, цехів, дільниць або агрегатів з урахуванням заходів по ліквідації «вузьких місць». Провідними вважаються ті цехи, ділянки й агрегати, у яких виконуються основні технологічні операції по виготовленню продукції, зосереджена більша частина основних засобів, що вимагають найбільших витрат живої праці. При розрахунках виробничої потужності підприємства (цеху) ураховується все основне виробниче встаткування, закріплене за підприємством (цехом), включаючи бездіяльне, і устаткування, яке повинне бути введене в дію цього року. У розрахунки не включається резервне устаткування, устаткування допоміжних підрозділів, якщо його кількість не перевищує встановлених нормативів.

У планових розрахунках використовується показник середньорічної виробничої потужності підприємства (з урахуванням кількость заходів, пов'язаних відповідно з введенням і вибуттям потужності), який обчислюється за формулою:

,

де - вхідна виробнича потужність; - введена протягом року виробнича потужність; - виведена протягом року виробнича потужність; t - кількість повних місяців, протягом яких функціонувала введена потужність; n – кількість повних місяців впродовж яких вибула потужність- період, протягом якого потужності, що вибувають, не використовуються (від вибуття до кінця року). Виробнича потужність провідного цеху і групи технічного устаткування: , або ,

де Пу – продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-тої продукції за годину;

Тр – річний фонд часу роботи устаткування;

m – середньорічна кількість устаткування;

ti – трудомісткість виробництва одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги), годин.

У масовому виробництві виробнича потужність розраховується щодо окремих робочих місць, потокових ліній:

,

де - кількість одиниць провідного устаткування на дільниці (лінії);

- трудомісткість виготовлення продукції в даній групі устаткування дільниці (норма часу виготовлення продукції на провідній групі устаткування); - продуктивність одного типу устаткування; - річний ефективний фонд часу роботи устаткування; - коефіцієнт виконання норм часу.

За вихіднувиробничу потужність беруть потужність підприємства на кінець планового періоду з урахуванням вибуття та вводу потужностей унаслідок капітального ремонту, проведення організаційно-технічних заходів, модернізації обладнання тощо.,

де – вхідна виробнича потужність; – виробнича потужність, що вводиться;

– виведена за плановий період виробнича потужність.

Коефіцієнт використання виробничої потужності підприємств:,

де ВПmax – виробнича потужність підприємства (mах випуск продукції за рік при повному використанні основних засобів, які є на підприємстві);

Qp – загальна кількість випущеної продукції за розрахунковий період.

У загальному виді виробнича потужність устаткування може бути виражена залежністю Пвир=NтТф,де Nт — технічна норма продуктивності агрегату в одиницю часу фактичної роботи; Tф--фактичний час дії агрегату протягом року.

Розрахунок фактичного часу дії агрегату:

Тф = {[Тк –( tсв + tвих + tк.р + t п.з.р + tп.зм] tдоб } (100 — tп.пр)/100,

де Тк — календарний час, доб; tсв— святкові дні; tвих — вихідні дні; tк.р — час капітальних ремонтів, діб; t п.з.р — час планово-запобіжних ремонтів, діб; tдоб — тривалість робочого часу в добі, год; tп.пр-поточні простої, % до номінального часу; tп.зм- час перерв між змінами, год.

При розрахунках потужності устаткування, цеху, комбінату річний фонд часу використання встаткування ухвалюється відповідно до режиму роботи ГЗК. Календарним називається час, протягом якого устаткування значиться в складі основних засобів. Номінальним, або робочим, називається час використання устаткування у виробництві відповідно до прийнятого режиму його роботи. Фактичним називається час, протягом якого здійснюється технологічний процес обробки (видобутку і переробки) предмета праці (залізорудної сировини). Як правило, виробнича потужність визначається виходячи з річного обсягу видобутку руди (річна потужність). З розвитком виробництва величина виробничої потужності може збільшуватися в результаті розширення парку гірничого устаткування, поліпшення його складу, і технології видобутку залізорудної сировини. Разом з тим є фактори, що зменшують величину виробничої потужності. Головний з них – погіршення гірничо-геологічних умов видобутку руди з ростом глибини кар’єрів, що призводить до суттєвого зростання витрат гірничого виробництва, а також зниження попиту та вимушена зміна цінової політики. Виробнича потужність кар'єру встановлюється відповідно до виробничих можливостей по видобувним і розкривним роботам. Під виробничими можливостями по видобувним роботам розуміється максимально можлива виробнича потужність кар'єру, що визначається безпосередньо по продуктивності видобувних екскаваторів. Можливість забезпечення такої продуктивності перевіряється по пропускній здатності кар'єрного й зовнішнього транспорту, а також по прийомній здатності відвальних тупиків. Розрахунки проводяться з урахуванням необхідних резервів, величина яких ухвалюється відповідно до норм технологічного проектування, що діють у даній гірничодобувній галузі промисловості для розробки родовищ корисних копалин відкритим способом.

Залежно від кількості й продуктивності видобувних екскаваторів річна виробнича потужність кар'єру визначається з вираження: ВПкар= Ре пзм Тр Ne,

де Ре — змінна продуктивність екскаватора, т; пзм — число робочих змін у добу; Тр — число робочих днів у році; Ne- число видобувних екскаваторів.

Обмеження річної виробничої потужності кар'єру (у м3) по гірничій масі за умовами роботи транспорту визначається по формулі: ВПрг.м= пзм Тр сумаmРі

де Рі, — пропускна здатність кожного вантажопотоку з кар'єру, м3/зміну; m — кількість вантажопотоків.

Фактори, що впливають на ступінь використання виробничої потужності, поділяються на:- зовнішні (потреба у продукції, діяльність конкурентів, ступінь забезпечення робітничими кадрами); внутрішні (удосконалення організації виробництва, праці й управління, мотивація, дисципліна). Заходи, пов’язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво.

Крім розрахунків по провідних цехах і дільницях, визначається технологічна спроможність виробничих ланок підприємства. Ценеобхідно для виявлення невідповідності виробничих потуж­ностей окремих підрозділів прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками.

З метою більш повної ув’язки проекту виробничої програми і виробничої потужності підприємства розробляється баланс виробничої потужності. Розрахунок балансу виробничих потужностей здійснюється для кожного виду профілюючої продукції за такою структурою:

Розділ 1. Потужність на початок періоду:- назва продукції;- одиниця виміру;

- потужність по проекту чи розрахунку;- потужність на кінець базового року.

Розділ 2. Збільшення потужності в плановому році:- приріст потужності, всього: в т.ч. за рахунок: а) введення в дію нових і розширення діючих; б) реконструкції; в) переозброєння і організаційно-технічних заходів; з них: - за рахунок зміни режиму роботи, збільшення змінності годин роботи;- за рахунок зміни номенклатури продукції і зменшення трудомісткості;

г) отримання в лізинг, оренду від інших господарюючих суб’єктів.

Розділ 3. Зменшення потужності в плановому році:- вибуття потужності, всього: в т.ч. за рахунок: а) зміни номенклатури продукції чи збільшення трудомісткості; б) зміни режиму роботи, зменшення змінності годин роботи; в) вибуття внаслідок зносу, вичерпання запасів; г) передачі в лізинг, оренду іншим господарюючим суб’єктам. Розділ 4. Потужність на кінець планового періоду:- потужність на кінець року;-середньорічна потужність в плановому році; випуск продукції чи кількість переробленої сировини в плановому році; коефіцієнт використання середньорічної потужності в плановому році.

Після досягнення балансу між виробничою потужністю і проектом програми дається економічна оцінка проекту плану виробництва. На практиці це здійснюється за допомогою визначення точки беззбитковості. Для цього робиться укрупнений розрахунок постійних і змінних витрат, сукупного доходу від реалізації продукції і прибутку, і за ними розраховується критичний об’єм, з яким порівнюється плановий об’єм виробництва.

Після комплексного аналізу проект виробничої програми затверджується і доводиться до структурних підрозділів підприємства. Структурні підрозділи на основі виробничої програми підприємства розробляють плани виробництва цехів, дільниць і інших підрозділів, після чого оцінюють свою готовність до виконання виробничої програми. Затверджений варіант виробничої програми оформляється по прийнятій формі.

Крім загальної кількості товарної руди, у план виробництва включається кількість залізорудного концентрату (агломерату чи обкотишів), що необхідно відправити на експорт за довгостроковими контрактами. Цей обсяг розраховується також, виходячи з внутрішніх потреб підприємства (концентрат як залізорудна сировина для отримання агломерату і обкотишів), переваг замовників, які визначаються за допомогою маркетингових досліджень, кількості укладених договорів на поставку залізорудної продукції, й резервів на складах готової продукції і у разі необхідності (при плануванні тривалих зупинок виробництва на ремонтні роботи, модернізацію чи реконструкцію основних цехів по видобутку і переробці руди).

План видобутку залізної руди прямо пов'язаний із планом по праці й заробітній платі на гірничо-збагачувальному комбінаті, планами виробничих витрат по основним і допоміжним структурним підрозділам, а також фінансовим і інвестиційним планами.

Порядок планування видобутку залізної руди на кар’єрах гірничо-збагачувальних комбінатів на рік: спочатку маркетинговий відділ (відділ збуту та зовнішньоекономічних зв’язків) проводить дослідження внутрішнього і зовнішнього ринку залізорудної сировини та розглядає перспективи заключення контрактів на поставку кінцевої продукції певного обсягу, враховуючи виробничі можливості основних цехів ГЗК.

1. У маркшейдерському відділі рудника ведуться розрахунки виходячи з фактичної наявності готових до виймання, підготовлених і розкритих запасів сирої руди на кожному горизонті по відношенню до нормативних (по нормам технологічного проектування для підприємств з відкритим способом видобутку) і розраховується фронт видобутку руди, у тому числі активний, і виробництва розкривних робіт на кар’єрі з (з урахуванням потужність шарів покладу для селективного виймання руди і т.д.) при дотриманні запланованого коефіцієнта розкриву згідно проекту розробки родовища, складаються відповідні нормативно-технічні документи. Ці дані становлять основу документа «План видобутку залізної руди на рік». Даний документ роздруковується, затверджується й передаються в технічний відділ комбінату.

2. У технічному відділі рудоуправління кар’єрів (гірничо-збагачувального комбінату) проводяться розрахунки норм витрати матеріалів, енергії, максимальної кількості видобутку руди на основі погоризонтних планів рудних уступів з урахуванням об’ємних та якісних характеристик залізної руди певних різновидів в окремих екскаваторних вибоях (вміст корисного компонента - заліза магнітного і загального, вихід і витяг при збагаченні руди, вміст шкідливих домішок –перш за все сірка (до 0,1 %) і фосфор)і т.д., і разом з висотою уступів, розмірами робочих площадок, ухилами кар’єрних шляхів, міцністю порід по шкалі проф. Протодьяконова, буримістю, щільністю та обводненістю масиву враховуєтьсяться при розробці «Паспорта буро вибухових робіт», а також паспортів екскаваторних вибоїв (для різних типів і видів екскаваторів) в комбінації з колісним (автомобільним або залізничим) транспортом. Крім того, при формуванні вихідних кар’єрних рудопотоків з оптимальним вмістом корисного компонента (заліза магнітного приблизно 24 %) для подальшої переробки на дробарнозбагачувальних фабриках у разі використання циклічно-потокової технології (ЦПТ) враховується максимальна продуктивність дробарки крупного дроблення (зазвичай ККД-1500/180) та експлуатаційні можливості транспортування гірничої маси конвейєрними трактами, а також наявність і обсяги сирої руди на внутрішньокар’єрних перевантажувальних пунктах, у тому числі на тимчасово неробочих бортах кар’єру і поверхневих (резервних) усереднювальних складів бажано з запасами відносно багатої руди.

3. У планово-економічному відділі (ПЕВ) розраховується планована собівартість видобутку і переробки руди на даний рік (місяць), враховуючи всі статті витрат. На підставі цих даних відділ заповнює «План собівартості продукції» (планована кількість усіх витрат окремо). Далі цей документ передається в матеріальну бухгалтерію. Вона розраховує вартість витрат за планом, а також витрати матеріалів, сировини, запасних частин і їх вартість по факту. Даний документом підписується головним бухгалтером, підтверджується заступником директора по комерційно-фінансовим питанням. Копію повертають у ПЕВ.

4. На підставі даних маркшейдерського, геологічного й технічного відділів, а також планованої собівартості з урахуванням витратного коефіцієнта переробки руди у концентрат, у планово-економічному відділі, розробляється калькуляції видобутку і переробки залізної руди на місяць по кар’єрам і фабрикам й доводиться до окремих основних і допоміжних підрозділів (начальникам гірничо-транспортного цеху (ГТЦ), управління залізничного транспорту (УЗТ), ЦПТ, дробарної фабрики, шламового господарства, головному енергетику, головному механіку, відділу технічного контролю (ВТК), рудовипробувальній станції, хімлабораторії та іншим) при обов'язковому дотриманні умов безпеки виробництва і необхідних технологічних вимог. «План видобутку та переробки залізної руди на поточний рік» передається начальникам кар’єрів і переробних фабрик (РЗФ, АФ, ФОК) та доводиться до відома іншим підрозділам.

5. Далі в ПЕВ проводиться розміщення чисельності працівників. Плановий відділ заповнює стовпці «Планова чисельність» і «Коефіцієнт облікового складу». Потім цей документ передається у відділ нормування праці й заробітної плати. У цьому відділі заповнюють «Чисельність по нормах» на окремих технологічних процесах видобутку і переробки руди та погоджують із директором (гірничим інженером рудника (комбіната)) по виробництві. Далі передають інформацію начальникам окремих дільниць (бурових, екскаваторних - видобувних, розкривних та відвальних), яка заповнюють колонки, що залишилися й наприкінці місяця, після затвердження начальником кар’єра, вона повертається в плановий відділ.

6. Щодоби з ВТК у планово-економічний відділ надходять відомості про видобуток і переробку залізної руди.

7. На підставі відомості про видобуток і переробку руди по окремим технологічним переділам у планово-економічному відділі розраховується фактичні результати виробничо-господарської діяльності за місяць. У плановому відділі аналізують звітну документацію, на підставі плану й факту щомісяця, квартала, року та розраховують можливу економію витрат виробництва за рахунок впровадження певних організаційно-технічних заходів на окремих технологічних переділах та допоміжних роботах.

8. Основною галузевою особливістю гірничорудних підприємств, яку необхідно враховувати в процесі планування, є значна питома вага умовно-постійних витрат у собівартості видобутку залізної руди, тому основним фактором її зниження є максимізація обсягів реалізації кінцевої залізовмісткої продукції на основі дотримання оптимальних витрат виробництва з урахуванням ефективного використання гірничотранспортного устаткування в складних гірнчо-геологічних умовах його експлуатації. Виходячи із цього розроблювальні плани на гірничодобувних підприємствах повинні бути орієнтовані на даний фактор.