Під технічно обґрунтованою нормою витрат праці розуміється встановлюване для певних організаційно-технічних умов час на виконання даної роботи (операції) виходячи з раціонального використання виробничих можливостей устаткування й робочого місця, з урахуванням передового виробничого досвіду. Норми витрат праці можуть бути виражені в нормах: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості.
Під нормою часу розуміються витрати часу, установлені на виконання одиниці роботи (одна операція, один виріб, 1 м3 гірничої маси, 1 км пробігу і т.д.) одним працівником або бригадою робітників. Норми часу обчислюються в людино-хвилинах або людино-годинах. Нормою часу обслуговування називається час, установлене для обслуговування одиниці встаткування, виробничих площ і інших виробничих одиниць. При виконанні роботи ланкою або бригадою можуть також визначатися норми тривалості виконання операції або комплексу операцій, виражені в календарному часі - годинах або хвилинах - із установленням складу ланки або бригади по чисельності й кваліфікації.
У тих випадках, коли протягом робочої зміни виконується та сама робота при незмінному складі виконавців, встановлюється норма виробітку. Під нормою виробітку розуміється кількість одиниць роботи (кількість операцій, виробів і т.д.), яке повинна бути виготовлена або виконана в одиницю часу (годину, зміну, місяць і т.д.). Норма виробітку (часу) є мінімальним завданням по продуктивності праці й повинна виконуватися всіма робітниками. За її виконання робітник одержує повністю привласнену йому тарифну ставку оплати праці.
Під нормою обслуговування розуміється зона роботи або кількість одиниць устаткування, виробничих площ і інших виробничих одиниць (число робочих місць, робітників і т.д.), яке повинне обслуговуватися одним працівником або бригадою. У тих випадках, коли на роботах з обслуговування виробничих об'єктів групою працівників виконуються різноманітні операції, що носять нестабільний характер за часом виконання й періодичності, застосовується норма чисельності, під якою розуміється чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного состава, необхідних для виконання заданого обсягу роботи.
При нормуванні праці ІТП і службовців, крім норм обслуговування, норм чисельності й норм часу, використовуються норми керованості. Під нормою керованості розуміється оптимальне числі працівників, що доводиться на один керівника.
Залежно від ступеня обґрунтування норми праці діляться на технічно обґрунтовані й дослідно-статистичні. Технічні обґрунтовані норми враховуються не тільки технічні, але й економічні, фізіологічні, а також соціальні фактори. Економічна обґрунтованість норм припускає наявність раціональної організації праці на робочому місці, тобто економічно доцільне відділення основних робіт від допоміжних; раціональні обслуговування робочого місця й розташування предметів і знарядь праці в робочій зоні; раціональні кількісний і кваліфікаційний состав працівників, їх завантаженість протягом зміни, а також методи виконання роботи, форми організації й оплати праці і т.д.
Фізіологічне обґрунтування норм припускає зменшення впливу шкідливих умов праці на організм працівника (ваги роботи, її темпу, освітленості, шуму, вібрації і т.д.).
Соціальне обґрунтування норм припускає підвищення змістовності праці, його творчого характеру, інтересу до тієї або іншій роботі.
Норми, установлені з урахуванням усіх перерахованих вище факторів, відносять до науково обґрунтованих, тому що вони відбивають: найбільш повне й ефективне використання предметів, знарядь праці й робочого часу; застосування раціональної організації виробництва й праці, що враховує сучасні досягнення науки й техніки; проектування трудових процесів виходячи з досвіду роботи передовиків виробництва. Науково обґрунтовані норми не можна встановлювати на рівні вищих досягнень, оскільки такі норми праці не можуть виконуватися всіма робітниками.
Норми, встановлені без розчленовування виробничого процесу на складові частини, без їхнього аналізу, обліку виробничих умов виконання роботи, технічних і економічних обґрунтувань, відносять до дослідно-статистичних.
По періоду дії розрізняють норми:
постійні, установлені на невизначений період часу, тобто до найближчого перегляду норм у встановленому порядку;
тимчасові, установлені на час освоєння нового обладнання, нових видів продукції, технологічних процесів, методів праці на певний строк, але не більш трьох місяців. Після закінчення цього строку вони заміняються постійними нормами. У виняткових випадках за узгодженням із профспілковою організацією термін дії тимчасових норм може бути продовжений;
разові, установлені на виконання роботи тільки по одному певному вбранню; разові норми виробітку, як правило, є дослідно-статистичними й тому мають обмежене застосування для рідко повторюваних робіт, розрахунки норм на які методами технічного нормування економічно недоцільний;
сезонні - застосовуються в галузях із сезонним характером виробництва.
По ступеню укрупнення розрізняють норми:
диференційовані (елементні), установлені на окремі елементи операції - переходи, трудові прийоми, дії й руху;
укрупнені, установлені на комплекси елементів операції або на всю операцію (роботу) у цілому;
комплексні, установлені на кінцевий укрупнений вимірник (1 м2 поверхні, на складання одиниці продукції і т.д.);
типові, розраховані на типовий технологічний процес, на типову деталь; для визначення норм для інших деталей даної групи необхідно зрівняти головні параметри й визначити їхній вплив на витрати праці;
єдині, установлені на технологічно однорідні види робіт, застосовувані в різних галузях народного господарства при однакових організаційно-технічних умовах; їхнє застосування є обов'язковим на всіх підприємствах, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості.
Впровадженню технічно обґрунтованих норм на підприємствах передує більша підготовча робота, пов'язана із приведенням технічної документації й умов протікання виробничого процесу у відповідність із вимогами, передбаченими в нормах; забезпеченням підприємств відповідними нормативними матеріалами для нормування праці; навчанням робітників передовим методам і прийманням праці. Впровадження технічно обґрунтованих норм - це кропітка, трудомістка робота, яку проводять постійно й систематично згідно із планом, затвердженим директором підприємства, за узгодженням з комітетом профспілки.