Вихідними даними для розрахунків плану матеріально-технічного постачання слугує виробнича програма, план технічного розвитку й організації виробництва, план капітального будівництва, а також нормативна база з урахуванням завдань по середньому зниженню норм витрати найважливіших видів матеріалів, палива, енергії. Планування матеріально-технічного постачання включає: розрахунки загальної потреби в матеріальних ресурсах, визначення нормативних залишків складських запасів, встановлення строків поставки й джерел одержання матеріалів, розрахунки транспортно-заготівельних витрат.
У плані матеріально-технічного постачання розраховуються потреби ГЗКа в матеріальних ресурсах у грошовому й натуральному вираженні по кожній їхній групі як по призначенню, так і по характеру застосування. Він включає комплекс розрахунків по визначенню потреби в матеріальних ресурсах і баланси матеріально-технічного забезпечення. Річна потреба комбінату по кожному виду основних матеріалів, палива, енергії в умовах масового виробництва перебуває методом прямого рахунку за формулою: П=Ппр+Прем + Пзап
де п — загальна потреба підприємства, т, шт., м3; Ппр — потреба в матеріальних ресурсах для виконання виробничої програми.( Ппр = нQ, де н - норма витрати по кожному виду матеріалів, палива, енергії на одиницю продукції (робіт); Q - річний обсяг виробництва продукції); Прем - потреба в матеріальных ресурсах для ремонтних робіт; Пзап - потреба в матеріальних ресурсах для створення запасів, що забезпечують безперебійність роботи підприємства.
Потреба в покупних матеріальних ресурсах до завезення Пзав розраховується за формулою: Пзав=П- Пвнут –Зп+Зк,
де Пвнут - задоволення потреби в матеріальних ресурсах за рахунок внутрішніх ресурсів; Зп, Зк - очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок і кінець планового року.
Правильна організація й планування матеріально-технічного постачання вимагають розробки детальної номенклатури споживаних матеріалів, палива, енергії, запасних частин і т.д. При цьому із загальної номенклатури матеріальних ресурсів в обов'язковому порядку повинні виділятися ті, які мають особливо важливе значення для роботи ГЗКа й вимагають суворого й повсякденного контролю над ходом їх надходження й наявністю залишків на складах. На комбінатах до таких ресурсів відносяться реагенти різних груп, кулі й стрижні, фільтрувальні тканини і т.д. Для обґрунтованого складання замовлень велике значення має правильне встановлення питомих норм витрати матеріалів, оскільки обсяги виробництва продукції (робіт) є величинами цілком певними. Витратні норми сировини, матеріалів, палива, енергії встановлюються в конкретних вимірниках по кожному виду матеріалів (реагентів у кілограмах або грамах і т.д.). Кожна така норма визначається на розрахункову одиницю, найбільш характерну для даного виробництва: на рудниках - на 1 т руди, що видобувається, на збагачувальних фабриках - на 1 т руди, що переробляється, і на 1 т концентрату.
Розрахункові норми для допоміжних матеріалів залежать від їх призначення й характеру споживання при обслуговуванні основного виробництва. Так, для мастильних і обтиральних матеріалів одиницею, на яку розраховують норму витрати, є станко-година або станко-зміна роботи встаткування певного типу, для тари й пакувальних матеріалів розрахунковою базою служить кількість або маса готової продукції і т.д.
Потреба в матеріалах для ремонтних робіт розраховується на основі даних про обсяги ремонтних робіт і графіків їх виконання. Питомі норми витрати на ремонт устаткування, будинків, споруджень встановлюють на одну ремонтну одиницю. Потреба в матеріалах, устаткуванні, запасних частинах для робіт із впровадження нової техніки, капітальному ремонту й інших визначається прямими розрахунками.
Для забезпечення безперебійної й ритмічної роботи на підприємстві постійно є певна кількість матеріальна-технічних ресурсів у вигляді запасів. Потреба в цих ресурсах для створення виробничих запасів на складах ГЗКа розраховується виходячи із планового обсягу виробництва й діючих норм запасу в днях.
Планування виробничих запасів підприємства так само, як і контроль над їх витратою, ведеться роздільно по поточному й страховому запасах, що практично представляють собою єдиний складський загальний запас.
В окремих випадках створюються сезонні запаси, поява яких пов'язано або із сезонністю виробництва, або з особливістю географічного розміщення підприємства. Утворення сезонного запасу може здійснюватися тільки в тому випадку, коли розміри сезонного завезення перевищують середню норму поточного запасу в днях.
Заключним етапом розробки плану матеріально-технічного постачання служить складання заявок по кожному виду ресурсів.
Складання плану матеріально-технічного постачання у вартісних показниках необхідно для визначення грошових: засобів, необхідних для придбання запланованих матеріалів, палива, розрахунків кошторису виробництва. Запаси ресурсів у грошовому вираженні також повинні бути ув'язані з відповідною частиною оборотних коштів комбінату.
Для визначення вартості предметів матеріально-технічного постачання необхідно встановити планово-заготівельні ціни по всіх видах заготовлюваних ресурсів. Планово-заготівельні ціни враховують: діючі оптові ціни постачальника; приплати або знижки за якість; транспортні тарифи до станції призначення, якщо вони не включені в ціну постачальника; витрати по транспортуванню від станції призначення до складів комбінату; витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи. Оптова ціна на матеріальні ресурси, що поставляються, встановлюється по прейскурантах цін, у яких вказуються основна ціна, застосовувані доплати й знижки й інші умови, що передбачаються для певних видів продукції.
Розрізняють три види франко-цін: франко-склад постачальника, франко-вагон станція відправлення й франко-вагон станція призначення. При ціні франко-склад постачальника всі витрати по пересуванню вантажів від складу постачальника до споживача оплачуються останнім. Цей вид ціни застосовується для вантажів, що поставляються зі складів постачальницько-збутових організацій (запасні частини, реактиви, фільтротканина).
При ціні франко-вагон станція відправлення постачальник оплачує всі витрати по доставці вантажів до станції відправлення й по навантаженню продукції у вагон. Ці ціни застосовуються для більшості сирих матеріалів і палива (руда, вапняк, вугілля, кокс). При ціні франко-вагон станція призначення постачальник оплачує ще й залізничний тариф до станції призначення. Ця ціна застосовується для поставки усіх видів чорних металів (кулі, стрижні). План матеріально-технічного постачання у вартісному вираженні складається за планово-заготівельними цінами, помноженим на потребу в завезенні матеріалів зі сторони в натуральному вимірі.