Приклади розрахунку матеріальних ресурсів для окремих потреб виробничо-господарської діяльності гірничодобувного підприємства

Потреба підприємства у матеріальних ресурсах має орієнтуватися на відповідних розрахунках за такими видами їх споживання:

1) основне виробництво;

2) капітальне будівництво;

3) впровадження нової техніки;

4) ремонтно-експлуатаційні потреби;

5) виготовлення технологічного оснащення й інструменту;

6) приріст незавершеного виробництва;

7) створення необхідних матеріальних запасів.

Розглянемо визначення потреби в сировині і матеріалах.

Потреба основного виробництва в матеріалах (сировині) на виробничу програму () визначається за формулою

,

де - норма витрат i-го виду матеріалу на одиницю j-ї продукції;

- плановий обсяг виробництва j-ї продукції.

Залежно від того, які норми застосовуються для розрахунків розрізняють такі методи розрахунку потреби в матеріально-технічних ресурсах:

1) подетальний;

2) за окремими виробами;

3) за аналогією;

4) за типовими представниками.

У разі розрахунку за окремими виробами або за подетальним методом застосовуються норми витрат на виробництво одиниці виробу, деталі.

Метод визначення потреби за аналогією полягає у тому, що вироби, які в період розрахунку потреби не мають норм витрат, прирівнюються до аналогічних виробів, на які є норми витрат матеріалів. При цьому необхідно враховувати характерні особливості нового виробу, для чого в розрахунок вводяться поправочні коефіцієнти:

,

де - норма витрати і-го виду матеріалу на аналогічний виріб;

- програма випуску виробу в плановому періоді;

- коефіцієнт, що враховує особливості споживання матеріалу для виробництва даного виробу порівняно з аналогічним.

У разі великої різноманітності асортименту продукції, що випускається, а також за відсутності уточненої програми випуску за кожною позицією виконується розрахунок потреби в матеріалах на типовий виріб або деталь, норма витрат матеріалу на виробництво яких є середньозваженою для планованої групи виробів або деталей.

Якщо за окремими видами номенклатури продукції відсутні розроблені норми витрат у плановому періоді, потреба в матеріальних ресурсах розраховується за формулою:

,

де - фактичні витрати і-го матеріалу в попередньому періоді;

- індекс збільшення або зменшення виробничої програми в плановому періоді порівняно з базовим;

- індекс середнього зниження норм витрат матеріалу в плановому періоді.

Потреба в матеріальних ресурсах в капітальному будівництві розраховується з врахуванням джерел надходження матеріальних ресурсів для здійснення будівельно-монтажних робіт (замовники, підрядні і спеціалізовані субпідрядні організації).

Потреба в матеріальних ресурсах для дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт визначається на основі заявок конструкторських і технологічних відділів.

Для ремонтно-експлуатаційних потреб в основному використовуються допоміжні матеріали, паливо і електроенергія. Для розрахунку потреби в них вибирається облікова одиниця, що повною мірою відображає витрату даного матеріалу: станко-година (для витрачання мастильних і обтирочних матеріалів), людино-зміна (для витрачання спецодягу і спецвзуття); одиниця реалізованої продукції (для витрати тари і пакувальних матеріалів); об’єм роботи внутрівиробничого транспорту (для витрати палива і мастильних матеріалів, ремонтних робіт).

Потреба в мастильних матеріалах на плановий період обчислюється з урахуванням специфіки їх споживання: Вмм = Н х Ч х Д х К х Т,

де Вмм - кількість необхідних мастильних матеріалів;

Н - норма витрати мастильних матеріалів на одну станко-годину роботи даного обладнання, кг;

Ч - число працюючих одиниць обладнання;

Д - планова кількість днів роботи підприємства в році;

К - коефіцієнт змінності роботи обладнання;

Т - тривалість зміни, годин.

Методика розрахунку потреби в інструменті також відображає фактори, що визначають його витрачання. Спочатку уточнюється номенклатура необхідного інструменту, а потім по кожній назві розраховується час роботи.

Потреба в матеріалах для виготовлення інструменту розраховується, виходячи з кількості інструменту, що має бути виготовлена і норм витрачання матеріалу на виготовлення кожного типу інструменту.

Потреба в матеріалах на ремонт обладнання розраховується для кожного типу обладнання і виду ремонтних робіт на основі норм витрачання матеріалів на одну ремонтну одиницю і об’єму ремонтних робіт, що відображається в одиницях ремонтної складності.

Потреба в паливі і енергії найчастіше визначається шляхом множення об’єму роботи в плановому періоді на норму їх витрачання, при цьому норми витрачання різних видів палива встановлюються в одиницях умовного палива.

Потреба в обладнанні для будівництва і реконструкції підприємств визначається на основі технічних проектів будівництва і реконструкції, де зазначаються необхідні типи і кількість обладнання. Під час розробки проектів кількість машин залежить від потужності підприємств, що будуються, продуктивності однієї машини, рівня екстенсивного і інтенсивного використання обладнання і інших факторів.

Визначення потреби в новому обладнанні для заміни зношеного і морально застарілого базується на розрахунку економічної ефективності доцільності впровадження нового обладнання замість його модернізації і капітального ремонту. Рішення про таку заміну приймає керівництво підприємства на основі висновків компетентної комісії спеціалістів. При цьому враховується можливість придбання нового обладнання замість списаного. Якщо фінансовий стан не дозволяє підприємству придбати нове обладнання, то воно вимушене ремонтувати фізично зношене обладнання.

Потреба в додатковому обладнанні для збільшення виробничої потужності (П) підприємства визначається на основі розрахунку необхідної кількості обладнання для виконання виробничих планів згідно формули:

П = , )

де Ti - норма часу на виконання одиниці і-го об’єму робіт;

Ni - об’єм робіт в плановому періоді;

i - види робіт;

f - дійсний фонд часу роботи обладнання;

k - коефіцієнт виконання норм виробітку.

Якщо розрахована потреба в обладнанні більша його наявності, то підприємство купує потрібну його кількість, тобто величина потреби в придбанні визначається як різниця між потребою і наявністю обладнання на підприємстві.

Потреба в запасних частинах для забезпечення роботи обладнання встановлюється на основі прогресивних норм їх витрачання і кількості працюючих машин.

Залежно від конкретних особливостей роботи машин норми витрачання можуть встановлюватись в якості середніх на 100 машин чи на основі даних про строки зносу кожної деталі машини.

За нормами витрати запасних частин потреба в них визначається за формулою:

Пз = ,

де N - норма витрачання запчастин на одну машину на плановий період при однозмінній роботі, шт.;

m - кількість запасних частин даної назви, що входять в одну машину;

n - середньорічний списковий склад обладнання, одиниць;

c - змінність роботи машини;

k - коефіцієнт, що враховує можливість відновлення запасних частин і повторного їх використання ( при повторному використанні він буде дорівнювати 2, при трьохкратному - 3 і т.д.).

Складовою частиною плану матеріально-технічного забезпечення є визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах на утворення запасів сировини і матеріалів. Запаси повинні бути мінімальними, але їх розміри повинні забезпечити нормальний ритм процесу виробництва.

Розмір виробничого запасу залежить від: величини потреби в різних видах сировини і матеріалів; періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво; сезонності поставки матеріалів; співвідношення транзитної і складської форм постачання; розміру транзитних поставок.

Об’єм запасу визначається в натуральному виразі, в днях забезпечення виробництва і у вартісному виразі.

Загальна норма виробничих запасів по видах матеріальних ресурсів в днях (Ндн) визначається за формулою:

Ндн = Нтр + Нп + Нт + Нпот + Нс,

де Нтр- транспортний запас; Нп – підготовчий запас; Нт- технологічний запас;

Нпот- поточний запас; Нс – страховий (гарантійний) запас.

Величина виробничого запасу обґрунтовується його нормою, що представляє собою середній на протязі планового періоду запас матеріалу в днях його середньодобового споживання, що планується на кінець планового періоду як перехідний.

Планування покриття потреби в матеріалах

Основними джерелами покриття планової потреби є очікувані залишки матеріалів на початок планового періоду, внутрішні ресурси і завезення матеріалів зі сторони.

Величина очікуваних залишків на початок планового періоду (Зоч) розраховується за формулою:

Зоч = Зф + Поч. – Воч,

де Зф – фактичний залишок на перше число місяця, в якому розробляється план постачання;

Поч. – очікуване поступлення на підприємство матеріалів даного виду за період від дати, на котру встановлено фактичний залишок, і до початку планового періоду;

Воч – очікувана витрата даного матеріалу за той же період.

Інформація про фактичні залишки матеріальних ресурсів на складах і в цехах підприємства міститься в картках складського обліку, оборотних відомостях і інших аналогічних документах. Ці дані беруть станом на перше число місяця.

В очікуване надходження включаються матеріали, які постачальники повинні відвантажити згідно з договорами, матеріали, що знаходяться в дорозі, а також їх надходження за рахунок місцевих і інших джерел. Щоб знайти величину очікуваної витрати матеріалів, необхідно розрахувати потребу в них для виконання виробничої програми, ремонтно-експлуатаційних потреб, створення необхідних наробок і запасів.

Наступним етапом є розробка плану мобілізації внутрішніх ресурсів. В ньому передбачаються заходи по скороченню і використанню відходів виробництва; відновленню і повторному використанню матеріальних ресурсів, максимальному залученню поверхнормативних і надлишкових запасів матеріалів в сферу виробництва, зменшенню маси виробів, розширенню використання місцевих ресурсів, які оформляються за прийнятою на підприємстві формою. На завершальному етапі підготовки плану матеріально-технічного забезпечення складаються матеріальні баланси, в котрих порівнюється потреба в матеріальних ресурсах з джерелами і розмірами їх задоволення і визначається кількість матеріалів, що підлягає завезенню. Баланс матеріального забезпечення складається по кожному виду ресурсів. У загальному виді баланс представляє собою наступне рівняння:

Пвп + Пнзв + Пре + Пкб + Пз = Зоч + Знзв + М + З,

де Пвп - потреба для виконання виробничої програми;

Пнзв - потреба у поповненні незавершеного виробництва;

Пре - потреба для ремонтно-експлуатаційних робіт;

Пкб - потреба для капітального будівництва;

Пз - потреба для поповнення запасів;

Зоч - очікуваний залишок на початок планового періоду;

Знзв - залишок матеріалів в незавершеному виробництві;

М - величина мобілізації внутрішніх ресурсів;

З - величина завезення (постачання) матеріалів.

Оформляються баланси матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів по наступних формах.

Таблиця 10.1