Для управління виробничо-господарською діяльністю підприємств створена єдина система народногосподарського обліку. Під обліком розуміють цифрову характеристику кількісної і якісної сторін розвитку народного господарства й окремих підприємств, здійснювану шляхом постійної науково організованої реєстрації явищ, факторів. Єдина система обліку сприяє схоронності власності, подає необхідну інформацію для планування, створює можливість роботи підприємства і його підрозділу на основі прийняття самостійних рішень. Облік повинен забезпечувати порівнянність планових і звітних даних, бути достовірним і своєчасним, доступним розумінню працюючих. Для всебічного вивчення соціально-економічних процесів застосовується єдина взаємозалежна система, що включає три види обліку: оперативно-технічний, бухгалтерський і статистичний.
Оперативно-технічний облік - це облік окремих конкретних фактів з метою оперативного обслуговування потреб органів управління підприємством. У його завдання входять спостереження, вимір, реєстрація й документальне оформлення актів і операцій виробничо-господарської діяльності, а також первинна обробка, нагромадження й вистава даних для потреб оперативного управління. За допомогою оперативно-технічного обліку здійснюється безпосередня первинна характеристика таких фактів, як облік роботи окремих структурних підрозділів і агрегатів, відвантаження продукції. Первинні документи оформляються безпосередньо при виконанні господарських операцій, отже, необхідні відомості можуть бути отримані негайно. Така терміновість є головною перевагою оперативно-технічного обліку в порівнянні з іншими його видами. Але оперативний облік недостатній для повного аналізу й узагальнень.
Бухгалтерський облік ґрунтується на даних оперативного обліку й використовує тих з них, які відображають рух господарських коштів підприємств, їх джерела й виконані з ними операції. Цей вид обліку характеризує кругообіг засобів і матеріальних цінностей. Основною метою бухгалтерського обліку є контроль над дотриманням кошторисно-фінансової дисципліни й виконанням фінансового плану. Він є безперервним, суцільним і суворо документальним. Усі операції обов'язково враховуються й підтверджуються документами.
Для обробки облікових даних бухгалтерський облік використовує тільки йому властиві методи: подвійний запис господарських операцій на рахунках, калькулювання, балансове узагальнення господарських засобів. Метод подвійного запису полягає в тому, що кожна операція фіксується двічі - на двох взаємозалежних рахунках угруповання, що представляють, засобів по місці розміщення й по джерелу покриття потреби. Наприклад, одержання грошей з банку буде відбито на дебіті рахунку «Каса», одночасно така ж сума - на кредиті рахунку «Розрахунковий рахунок». Бухгалтерський баланс являє собою метод узагальненого, зведеного в єдине ціле відображення стану засобів підприємства за допомогою системи показників. Це моментальна фотографія їх стану, що показує, у що вкладені ці засоби (у якій формі вони перебувають - актив) і звідки вони беруться (які їхні джерела - пасив). Баланс дозволяє в стислому й загальному виді оцінити господарське положення підприємства.
Статистичний облік відбиває кількісну сторону соціально-економічних явищ. З його допомогою можна за масою окремих фактів і показників побачити закономірності й тенденції розвитку виробництва. На відміну від попередніх двох методів обліку статистичний облік використовується не тільки для керування окремим підприємством, але й для одержання узагальнюючих відомостей по галузі й народному господарству. З цієї причини статистичний облік організований по єдиній методології і єдиному плану. Головною формою спостереження й джерелом інформації служить державна статистична звітність підприємства, складена на основі даних оперативно-технічного й бухгалтерського видів обліку. Іноді за недостатності інформації організують спеціальні статистичні обстеження - суцільні або вибіркові.
Економічний аналіз - це сукупність приймань і методів формування й обробки інформації про досліджуваний об'єкт, що дозволяють дати достатню оцінку його діяльності й виявити тенденції розвитку. Аналіз господарської діяльності є одним з найважливіших елементів керування підприємством. Він покликаний обґрунтувати прийняте рішення і оцінити його наслідки з позиції економічної ефективності виробництва й інших соціальних наслідків. Аналітична робота на підприємстві ведеться в наступних напрямках: аналіз стану й використання ресурсів, аналіз зв'язків аналізованого об'єкта, аналіз господарських розв'язків, аналіз організації й ефективності управління, аналіз загальних результатів роботи.
Аналіз стану й використання ресурсів проводиться постійно на початок або кінець планованого періоду або епізодично в міру потреби. Аналізуються залишки оборотних коштів, наявність основних засобів, показники фондовіддачі, фондомісткість, запаси матеріальних ресурсів, прогресивність норм витрати і т.д.
Аналіз зв'язків аналізованого об'єкта дозволяє встановити наслідку для підрозділу та для всього підприємства в цілому, розробити необхідні заходи при зміні умов виробництва в одному із цехів, дільниць.
Аналіз господарських рішень - необхідний елемент будь-якої управлінської діяльності, що дозволяє оцінити наслідку ухваленого рішення, внести корективи, добитися оптимального розв'язку.
Аналіз організації й ефективності управління дозволяє вдосконалювати структуру управління й раціональний розподіл функцій управління між відділами, стежити за ходом реалізації управлінських рішень.
Аналіз загальних результатів роботи проводиться, як правило, по основних оціночних показниках діяльності дільниці, цеху, підприємства за підсумками виконання плану за місяць, квартал, рік.
Залежно від кількості досліджуваних об'єктів аналіз може бути повним і локальним. Повний аналіз охоплює всі сторони діяльності підприємства, цеху, дільниці й вимагає для свого здійснення значного часу й витрат праці. Такий аналіз проводиться тільки для вирішення яких-небудь великих завдань (наприклад, складання плану). Локальний аналіз має більш вузьку мету й менший за обсягом. Його завданням є аналіз однієї зі сторін діяльності цеху, підприємства. Наприклад, на кар'єрах (шахтах) роблять аналіз забезпеченості готовими й підготовленими запасами, аналіз виконання плану по видобутку, за собівартістю продукції і т.д.
У тимчасовій оцінці аналіз може бути попереднім, оперативним і подальшим. Попередній аналіз носить перспективну спрямованість і має прогностичний характер. У його завдання входять виявлення закономірностей розвитку об'єкта, визначення можливих варіантів його поведінки під впливом яких-небудь впливів. Результатом такого аналізу при складанні річних планів є такі показники, як очікуване виконання планів по видобутку або переробці руди, очікувані залишки матеріалів на складі на кінець року і т.д. Оперативний аналіз проводиться по ходу виробничої діяльності. Він дозволяє здійснювати безперервний контроль над ходом виробництва, швидко виявляти й ліквідувати всі відхилення від плану робіт. Подальший аналіз має об'єктом дослідження отримані результати. Його завдання - дати пояснення цим результатам. Такий аналіз проводиться після здійснення події або закінчення місяця, кварталу, року, п'ятирічки.
Аналіз господарської діяльності повинен бути об'єктивним, комплексним, своєчасним і діючим. Об'єктивність аналізу припускає точну характеристику явища або об'єкта, що забезпечується порівнянністю вихідних даних, науковими методами збору й обробки інформації, вірогідністю й визначеністю висновків. Комплексність - це всебічна оцінка діяльності підрозділу або підприємства, урахування усіх факторів, виявлення всіх зв'язків. Своєчасність - необхідна риса аналізу господарської діяльності. Результати аналізу не потрібні, коли упущена можливість вплинути на об'єкт або процес. Дієвість аналізу означає практичну його значимість. Аналіз - це не самоціль, його результатом повинні бути певні рішення, висновки.
Залежно від завдань і напрямків аналізу його зміст, порядок проведення й оформлення результатів можуть бути різними. У практиці аналітичної роботи найбільше часто використовуються методи аналізу: порівняльний, по відхиленнях показників, динамічний, розчленовування, балансовий, підстановок, факторний і ін.
Порівняльний аналіз дозволяє співіставити результати роботи з дільниць або шахт, тобто по групі однорідних об'єктів. Звичайно порівнюють із планом, звітом, із кращими досягненнями даного підприємства, цеху, дільниці і т.д., із середніми результатами галузі, з показниками закордонних країн, з розрахунковими або проектними показниками. Для того щоб співіставити рівень продуктивності праці по дільницям, необхідно насамперед відібрати дільниці з однаковими системами розробки, однаковим обсягом робіт, однаковою кількістю експлуатаційних блоків. Вивчення показника по групі однорідних дільниць дозволить зробити висновок про рівень організації праці. Неодмінна умова проведення порівняльного аналізу - однаковий метод розрахунків показників. Наприклад, коефіцієнт використання екскаваторів у часі може бути визначений як відношення фактичних витрат робочого часу до календарного, планового, режимного. Недотримання вимоги однакових методів розрахунків може привести до помилкових висновків.
Аналіз по відхиленнях показників є найпоширенішим методом аналізу результатів виконання планів. Співставляються планові завдання й фактичне виконання або базовий норматив з розрахунковим і т.д. Аналіз в обов'язковому порядку супроводжує виявлення причин відхилення. Недостатньо, наприклад, виявити абсолютну перевитрату фонду заробітної плати, необхідно виявити причини перевитрати шляхом аналізу складу фонду заробітної плати й місця виробництва виплат. Динамічний аналіз базується на безлічі різночасних спостережень того самого явища. Його застосування дозволяє виявити характер і темпи зміни показника, прогнозувати його подальший розвиток. Так, якщо в результаті аналізу росту витрат при поглибленні гірничих робіт встановлено, що кожні додаткові 60 м глибини викликають подорожчання видобутку руди на 10 %, слід очікувати, що перехід на наступний горизонт викличе ріст собівартості приблизно на 10 %.
Метод розчленовування широко використовується при аналізі окремих сторін діяльності підприємства. Звичайно комплексні, синтетичні показники розчленовуються на складові, більш прості і тому більш легко аналізовані. Наприклад, при аналізі причин невиконання показника рентабельності останній розкладається на складові - обсяг продукції в поточних цінах, витрати на виробництво, основні засоби, оборотні кошти. Аналіз кожного із цих складових дозволяє більш повно виявити, причини невиконання плану по рентабельності.
Балансовий метод аналізу дозволяє із часткових елементів відтворити загальне, ціле. Цей метод аналізу використовується при вивченні структури потужностей, співіставленні витрат і надходжень коштів і т.д.
Метод підстановок і елімінування використовується для виявлення механізму формування явища, фактора, показника. Кожний показник розкладають на ряд складових. Послідовно кожну зі складових вважають змінної, а всі інші - постійними. Такий метод аналізу може бути використаний, наприклад, коли знадобиться з'ясувати, як вплине на виконання плану в цілому по кар’єру факт його невиконання будь-якою однією видобувною дільнице, або як вплине на собівартість видобуток руди, перевитрата фонду заробітної плати і т.д.
Факторний аналіз є узагальненням методів розчленовування, підстановки, елімінування. Такий аналіз дозволяє розкрити процес формування показників, причини його зміни, допомагає визначити найбільш ефективні напрямки цих змін. Він широко використовується при розробці п'ятирічного й річного планів і, зокрема, при плануванні собівартості й продуктивності праці. Серед інших методів можна відзначити метод граничних величин, коли показники, об'єкти приймаються до аналізу залежно від кількісних характеристик. Так, при аналізі причин невиконання плану кар’єру по видобутку руди аналізується робота дільниць, що виконали план менш чим на 100 %. Ця величина є граничної, вище якої об'єкти не приймаються до розгляду. Більш широкі можливості в аналізі господарської діяльності відкриваються при використанні методів кореляційно-регресійного аналізу (при коефіцієнті кореляції 0,7 і більше – стійкий зв’язок). При цьому є можливість встановити взаємозв'язок пар показників або відразу декількох. Особливо широко переваги цього методу аналізу проявляються при складанні перспективних планів. Важливе значення для підвищення ефективності виробництва за рахунок його всілякої інтенсифікації має міжзаводський порівняльний аналіз. Основним моментом у такому аналізі є визначення можливостей порівняння показників роботи різних підприємств, фабрик, цехів, шахт, агрегатів і границь таких порівнянь. Абсолютно однотипних за всіма показниками підприємств, фабрик, цехів немає. Але підприємства, цехи однієї галузі мають багато загальних рис, зокрема випускають однотипну продукцію (концентрат, агломерат, обкотиші), мають подібні технологію виробництва (видобуток, збагачення, агломерація) і експлуатаційні витрати і т.д. Тому завжди можна вибрати об'єкти порівняння або крапки й, користуючись методами аналізу, зробити порівняльний аналіз техніко-економічних показників. При цьому використовуються різні поправочні коефіцієнти для приведення до однакових умов роботи.
| Показники | Структурні підрозділи | ||||||
| Рудник | Дробарна фабрика | Збагачувальна фабрика | Цех огрудкування | Залізничий цех | Цех технологічного автотранспорта | Цех технічної води та шламового господарства | |
| Обсяг виробництва в натуральному вираженні: сирої руди, т експлуатаційних розкривних робіт, м3 переробка руди, т виробництво концентрата, т відвантаження концентрата, т виробництво обкотишів, т відвантаження обкотишів, т вантажоперевезення, т транспортування розкриву, м3 транспортування гірничої масси, м3 відвантаження готової продукції за напрямами, т доставка руди на збагачувальну фабрику, т Якість продукції: вміст заліза в руді, концентраті або обкотишах, % основність обкотишів, % вміст дріб’язку в обкотишах, % Виробіток на одного робітника, м3 Чисельність персонала, осіб. Загальний фонд заробітної плати, грн. Собівартість виробленної продукції, грн. | + + + + + + | + + + | + + + + + | + + + + + | + + + + + + + | + + + + | + + + |