Аналітичний метод передбачає попереднє розчленовування нормованої операції на складові її технологічні й трудові елементи, їх ретельний аналіз, проектування раціональних умов і методів виконання цих елементів і розрахунки па цій основі необхідних витрат робочого часу.
Принципову схему розробки норм праці аналітичним методом можна представити в такий спосіб:
розчленовування нормованого виробничого процесу на складові елементи (операції, елементи, прийоми й рухи);
дослідження й аналіз нормованих операцій з метою виявлення виробничих можливостей устаткування й передових методів праці. На основі аналізу встановлюється кількісний вплив усіх факторів на тривалість окремих елементів і операції в цілому;
виявлення організаційно-технічних неполадок і втрат робочого часу й розробка заходів щодо їхнього усунення;
проектування раціональних режиму роботи устаткування й організації праці на робочому місці. Установлення оптимальних значень факторів, при яких досягаються найкращі результати виробництва. При цьому враховуються психофізіологічні особливості людини, оптимальні можливості виконання їм кожного елемента роботи виходячи із припустимих витрат енергії й нервової напруги;
проектування раціонального складу й порядку виконання кожної операції з урахуванням як ліквідації зайвих операцій і їх елементів, так і можливості одночасного їхнього виконання;
установлення на основі проведеного дослідження й проектування процесу технічно обґрунтованої норми часу (виробітку);
розробка й впровадження організаційно-технічних заходів, що забезпечують виконання встановлених норм часу (виробітку);
впровадження встановлених норм із проведенням необхідного виробничого інструктажу на робочих місцях і систематичного контролю над виконанням цих норм.
По способу визначення витрат часу розрізняють два різновиди аналітичного методу нормування праці: аналітично-дослідницький і аналітично-розрахунковий. При аналітично-дослідницькому методі норми часу визначаються на основі дослідження нормованих операцій безпосередньо на робочому місці й вивчення робочого часу спостереженням і вимірами. Аналітично-розрахунковий метод передбачає встановлення норми праці на основі розрахунків тривалості окремих елементів операції по міжгалузевих і галузевих нормативах, формулах, номограмах, таблицях.
При аналітично-розрахунковому методі точність норм трохи нижче, чим при аналітично-дослідницькому, тому що нормативи, що служать основою для розробки норм, установлюються на типові організаційно-технічні умови праці. Однак розрахунковий метод менш трудомісткий, чому дослідницький, тому при розробці технічно обґрунтованих норм підприємства широко ним користуються. Разом з тим при встановленні норм за допомогою нормативів необхідно систематично досліджувати їхня якість і своєчасна коректувати.
При сумарному методі норма часу встановлюється в цілому (сумарно) на всю нормовану роботу без розчленовування її на окремі операції й складові частини кожної операції, без вивчення, аналізу й розрахунків тривалості окремих елементів операцій. Такі норми, як правило, визначаються на основі особистого досвіду нормувальника, оперативних або статистичних даних про витрати часу на аналогічні роботи в минулому періоді. При цьому звичайно не виявляються, що мали місце втрати часу, недоліки в організації праці й виробництва й, таким чином, не враховується передовий досвід, а трудовий колектив не мобілізується на усунення втрат, виявлення й використання внутрівиробничих резервів. Норми, розраховані сумарним методом, не сприяють росту продуктивності праці й повинні замінятися нормами, установленими на основі всебічного наукового обґрунтування.
У практиці технічного нормування на гірничорудних підприємствах основними об'єктами розрахунків є норми продуктивності устаткування й технічно обґрунтовані норми праці. По призначенню норми продуктивності устаткування можуть бути технічними й плановими.
Технічною нормою продуктивності устаткування називається максимальна його продуктивність в одиницю часу фактичної роботи. Вона встановлюється на перспективний (як правило, п'ятирічний) період з урахуванням намічених до впровадження заходів, що відбивають досягнення техніки, технології й передовий досвід організації виробництва й праці, а також виявлених при нормативних дослідженнях на даному підприємстві внутрівиробничих резервів. Норми технічної продуктивності фіксуються у виробничих паспортах і є основою для розрахунків виробничої потужності й норм планової продуктивності встаткування; використовуються при складанні перспективних планів розвитку виробництва й проектування нових і об'єктів, що реконструюються.
Планова норма продуктивності устаткування являє собою завдання по продуктивності устаткування, установлене з урахуванням заплановаої якості вихідних матеріалів, видів виробленої продукції, ремонтів і поточних простоїв устаткування. Планова норма продуктивності устаткування може бути встановлена в різні одиниці часу (годину, зміну, добу і т.д.) і покладена в основу розрахунків виробничої програми підприємства, цеху (дільниці, агрегату).