Методичні основи соціального планування тісно пов'язана з методикою планування основного виробництва та ресурсного забезпечення підприємства. Між тим, плануванню соціальної діяльності підприємства присутні ряд специфічних методів, серед яких можна виділити: метод динаміки минулих років, нормативний метод та метод соціометрії.
На початкових етапах планування соціальної діяльності підприємства використовують метод динаміки минулих періодів, коли тенденції того чи іншого соціального явища екстраполюються на плановий період.
Одним із основних методів планування соціальної діяльності підприємства є нормативний. В соціальному плануванні його використання має деякі особливості, обумовлені видами нормативів, які використовуються.
Соціальні нормативи - це науково обґрунтовані, визнані рівні задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людей і суспільства. Соціальні нормативи дозволяють оцінити вибір направлень соціального розвитку колективу, визначити обсяг необхідних ресурсів для досягнення поставленої мети розвитку трудового колективу підприємства.
Для використання даного методу необхідно розробити анкету, її якій приводять перелік запитань соціального направлення. Вибіркове опитування обмеженого числа респондентів дозволяє зробити узагальнення та висновки, які переносять на генеральну сукупність (весь трудовий колектив) по досліджуваній соціальній проблемі.
Метод соціометрії дозволяє вивчити внутрішню структуру та механізм соціально-психологічних взаємовідносин в соціальних групах та клімату в трудовому колективі.
Використання соціометрії базується на проведенні опитувань з використанням спеціальних карток, які дозволяють виявити неформальних лідерів в колективі, симпатії та антипатії, інші відносини, що склалися між членами колективу, сутність та ефективність соціальних процесів та явищ.
Раціональне використання різних методів дозволяє дати оцінку існуючим в трудовому колективі соціальним процесам, виробити конкретні заходи для розробки плану соціального розвитку колективу.
Планування соціальної діяльності відбувається на всіх рівнях управління народного господарства, однак основні соціальні умови життєдіяльності членів суспільства формуються на рівні підприємств.
План соціального розвитку колективу підприємства являє собою науково обґрунтовану і матеріально забезпечену систему заходів, направлених на всебічний та гармонійний розвиток всіх членів колективу на основі зміни умов праці та життя, найбільш повного задоволення матеріальних та духовних потреб кожного члену колективу.
План соціальної діяльності тісно пов'язаний з іншими розділами плану підприємства, оскільки згрупований колектив однодумців і є запорукою виконання планових показників виробництва та реалізації продукції.
Розробку плану соціального розвитку колективу підприємства починають з аналізу стану та динаміки розвитку соціальних показників, а саме:
- аналіз показників соціального розвитку, виявлення тенденцій їх зміни, динаміки за попередній період;
- тенденцій у технічному і організаційному розвитку виробництва;
- динаміка зміни умов праці та охорони здоров'я працівників підприємства;
- виконання (невиконання) заходів щодо вдосконалення форм оплати праці, покращення житлових та побутових умов працівників підприємства.
Цей аналіз повинен виявити коло проблем соціальної сфери, які вимагають для свого вирішення відповідних матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Проведений аналіз дозволить підприємству сформувати основні напрями та шляхи соціальної політики підприємства, виходячи з наявних виробничих потужностей та матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
План соціальної діяльності колективу підприємства складається з таких розділів:
1. Вдосконалення соціальної демографічної структури трудового колективу.
2. Покращення умов праці та охорона здоров'я працівників (харчування молочними продуктами в їдальнях) з урахуванням класу ризику на гірничому виробництві: №59- для відкритих робіт у кар’єрах та №64 для підземних в шахтах по видобутку залізних руд- (відповідно єдиний соціальний внесок-39,1 та 40,4%).
3. Вдосконалення форм оплати праці, поліпшення житлово-побутових та соціально-культурних умов працівників. 4. Підвищення трудової та соціальної активності працівників.