З операційної точки зору логістична концепція «планування потреб/ресурсів» може бути використана і в системах дистрибуції, що стало підставою для створення зовнішніх мікрологістичних систем «планування розподілу продукції/ресурсів» (DRP). Системи DRP — це поширення логіки побудови систем MRP на канали дистрибуції готової продукції. Однак ці системи суттєво розрізняються.
Системи MRP визначені виробничим розкладом, який детально регламентований і контролюється фірмою-виробником готової продукції. Функціонування ж систем DRP базується на споживчому попиті, який не контролюється фірмою. Тому системи MRP звичайно характеризуються більшою стабільністю на відміну від систем DRP, що працюють в умовах невизначеності попиту. Таке невизначене зовнішнє середовище накладає додаткові умови й обмеження у політиці керування запасами готової продукції у розподільних мережах. У той же час системи MRP контролюють запаси всередині виробничих підрозділів. Системи DRP планують і регулюють рівень запасів на базах і складах фірми у власній товаропровідній мережі збуту або у гуртових торгових посередників.
Фундаментальним інструментом логістичного менеджменту в системах DRP є розклад (графік), який координує весь процес поставок і поповнення запасів готової продукції у розподільчій мережі (каналі). Даний розклад формується для кожної виділеної одиниці зберігання (stock-keeping unit, SKU) і кожної ланки логістичної системи, пов'язаної із формуванням запасів у розподільному каналі. Графіки поповнення і витрачання запасів SKU інтегруються у загальну вимогу поповнення запасів готової продукції на ескаладах фірми або гуртових посередників.
Мікрологістичні системи керування збутом, засновані на схемі DRP, дають змогу фірмам досягти певних переваг у маркетингу й логістиці. Маркетингові організаційні переваги полягають у наступному:
- поліпшення рівня сервісу за рахунок зменшення часу доставки готової продукції та задоволення очікувань споживачів;
♦ поліпшення просунення нових товарів на ринок;
♦ здатність передбачити і попередити маркетингові рішення щодо просунення готової продукції із низьким рівнем запасів;
♦ поліпшена координація керування запасами готової продукції з іншими функціями фірми;
♦ виключна спроможність задовольняти запити споживачів за рахунок сервісу, пов'язаного з координацією керування запасами готової продукції.
Серед логістичних переваг систем DRP можна зазначити такі:
♦ зменшення логістичних витрат, пов'язаних зі зберіганням і керуванням запасами готової продукції, за рахунок координації поставок;
♦ зменшення рівня запасів за рахунок точного визначення величини і місця поставок;
♦ скорочення потреби у складських площах за рахунок зменшення запасів;
♦ зменшення транспортної складової логістичних витрат за рахунок ефективного зворотного зв'язку через замовлення;
♦ поліпшення координації між логістичними функціями у дистрибуції та виробництві.
У той же час існують певні обмеження й недоліки у застосуванні систем DRP. По-перше, система DRP вимагає 70чного скоординованого прогнозу відправлень і поповнення запасів для кожного центру і каналу розподілу готової продукції у товаропровідній мережі. В ідеальному випадку система не повинна підтримувати надмірні запаси у логістичних розподільних каналах, але це визначається лише точністю прогнозування. Для уникнення можливих помилок треба мати певні страхові запаси у розподільних центрах. Можливі три принципові помилки: помилка самого методу прогнозування; невірне передбачення попиту, що відбивається на невірному розміщенні складів (або розмірі запасів); помилки у прогнозі часу зміни попиту.
По-друге, планування запасів у системах DRP вимагає високої надійності при здійсненні логістичних циклів між розподільними центрами та іншими ланками логістичної системи. Невизначеність будь-якого циклу (замовлення, транспортування, виробництва) відразу впливає на ефективність рішень, що приймаються в системі DRP.
По-третє, інтегроване планування розподілу викликає часті зміни у виробничому розкладі, що лихоманить виробничі підрозділи фірми, призводить до коливань у використанні виробничих потужностей, невизначеності у витратах на виробництво, зривам доставки готової продукції споживачам. Зазначені недоліки традиційно усуваються шляхом збільшення страхових запасів у розподільній мережі.
Наприкінці 1980-х років у США та Західній Європі з'явилася розширена версія системи «планування розподілу продукції/ресурсів» - система DRP II, яку називають другим поколінням систем керування розподілом продукції в логістичних системах. У системах DRP II використовуються більш сучасні методи й алгоритми програмування, розраховані на локальні мережі персональних комп'ютерів і телекомунікаційні електронні канали, що працюють у режимі «on line». У системах DRP II застосовуються ефективніші моделі прогнозування попиту, потреби в готовій продукції, забезпечується керування запасами при середньострокових і довгострокових прогнозах попиту на готову продукцію. У таких системах комплексно вирішуються питання керування виробничою програмою, виробничими потужностями, персоналом, якістю процесів перевезень і логістичного сервісу.
У зарубіжній практиці серед інших мікрологістичних концепцій за останнє десятиріччя великого поширення набули різні варіанти концепції «реагування на попит» (demand-driven techniques, DDT). Дана концепція в основному розроблялася як модифікація концепції «планування потреб/ресурсів» з метою поліпшення реакції на зміну споживчого попиту. Найвідомішими є чотири варіанти концепції: «точки замовлення (перезамовлення)», «швидкого реагування», «неперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів».
Концепція «точки замовлення (перезамовлення)» (re-order point, ROP) використовує одну із найстаріших методик контролю й керування запасами, засновану на точці замовлення (перезамовлення) і статистичних параметрах витрачання продукції. Дана концепція застосовується для визначення й оптимізації рівня страхових запасів з метою елімінування коливань попиту. Ефективність методу ROP значною мірою залежить від точності прогнозування попиту, внаслідок чого він тривалий час не був популярним у логістичних менеджерів. Через те, що прогнози споживчого попиту на готову продукцію не відзначалися особливою точністю, практичного застосування метод ROP у логістиці не знаходив. Відродження методу пов'язане із революцією в інформаційних технологіях, коли з'явилася можливість одержувати і обробляти інформацію щодо попиту із кожної точки продажу за допомогою сучасних телекомунікаційних та інформаційно-комп'ютерних систем. Цьому ж сприяли нові гнучкі виробничі технології, які значно зменшили тривалість виробничо-логістичних циклів. Сфера використання концепції ROP — регулювання рівня страхових запасів, причому в тих чи інших варіантах визначення точок замовлення використовуються різні методи «реагування на попит».
Мікрологістичні концепції «швидкого реагування», «неперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів» грунтуються на методології «реактивного відгуку» на попит, який передбачається, шляхом концентрації або швидкого поповнення запасів у точках ринку, близьких до прогнозованого розширення попиту. Такі концепції мають певну схожість, бо в основному націлені на максимальне скорочення часу реакції лопстичної системи на зміну попиту і навіть на превентивні рішення щодо керування запасами готової продукції, котрі заздалегідь враховують динаміку попиту.
Концепція «швидкого реагування» (quick response, QR) є логістичною координацією дій роздрібних торгівців і гуртовиків з метою поліпшення просування готової продукції в їх розподільних мережах у відповідь на зміни попиту, що передбачаються. Реалізація даних концепцій здійснюється шляхом моніторингу продаж у роздрібній торгівлі та передачі гуртовикам інформації щодо обсягів продаж за специфікованою номенклатурою та асортиментом і від гуртовиків — виробникам готової продукції. Інформаційна підтримка забезпечує розділення процесу «швидкого реагування» між роздрібними торгівцями, гуртовиками і виробниками. Наприклад, роздрібні торгівці можуть зажадати від фірми-виробника скоротити тривалість виробничого періоду від 15 до 13 днів, а цикл поповнення запасів від постачальників — від 6 до 3 днів. Удосконалення інформаційних технологій сприяє зменшенню невизначеності у термінах доставки готової продукції, виробництві й поповненні запасів, відкриває можливості максимально гнучкої взаємодії партнерів у інтегрованих логістичних ланцюгах. Застосування концепції «швидкого реагування» дозволяє зменшити запаси готової продукції до потрібного рівня, але не нижче величини, здатної швидко задовольнити споживацький попит, і в той же час значно підвищити оборотність запасів.
Логістична стратегія «неперервного поповнення запасів» (continuous replenishment, CR) є модифікацією концепції «швидкого реагування» і призначена для усунення необхідності в замовленнях на поповнення запасів готової продукції. Метою даної стратегії є встановлення ефективного логістичного плану, спрямованого на безперервне поповнення запасів готової продукції у роздрібних торговців. За допомогою щоденної обробки інформації щодо обсягів продаж у роздрібних торговців і відправлень готової продукції від гуртовиків постачальник (фірма-виробник) розраховує необхідну сумарну потребу в кількості та асортименті товарів. Потім досягається угода між постачальником, гуртовиками і роздрібними торговцями щодо поповнення їх запасів готової продукції шляхом підписання зобов'язань щодо закупівель. Постачальник на підставі обробки інформації щодо продаж і прогнозу попиту неперервно (або із досить високою частотою) поповнює запаси роздрібних торговців безпосередньо або через гуртових посередників. У деяких випадках для скорочення часу поповнення застосовується наскрізний фрахт або пряма доставка готової продукції роздрібним торговцям, минаючи гуртовиків. Згідно з концепцією «неперервного поповнення запасів» для ефективної роботи необхідно виконати дві основні операції: по-перше, забезпечити достовірність інформації від роздрібних торговців і надійну доставку готової продукції; по-друге, максимальна відповідність розмірів вантажних відправлень вантажомісткості транспортних засобів.
Подальшим розвитком стратегій «швидкого реагування» і «неперервного поповнення запасів» стала логістична концепція «автоматичного поповнення запасів» (automatic replenishment, AR). Дана концепція забезпечує постачальників (виробників готової продукції) необхідним набором правил для прийняття рішень щодо товарних характеристик і категорій. Товарна категорія — це комбінація розмірів, кольору і супутніх товарів, які звичайно подаються разом у певній торговельній точці роздрібної мережі. За допомогою застосування стратегії «автоматичного поповнення запасів» постачальник може задовольнити потреби роздрібних торговців у товарній категорії за рахунок усунення необхідності відстежувати одиничні продажі та рівень запасів для товарів швидкої реалізації. Реакція на товарну категорію дозволяє постачальникам збільшувати гнучкість та ефективність поповнення запасів. Керування запасами у роздрібних торговців підвищує їх відповідальність за надійність поставок і підтримання рівня запасів відповідно до попиту. З позицій роздрібних торговців результатом впровадження логістичної стратегії «автоматичного поповнення запасів» є файл поповнення страхових запасів, сконструйований таким чином, щоб максимізувати обсяг продаж для товарної категорії. Така стратегія дає змогу також зменшити витрати роздрібних торговців, пов'язані із розподілом запасів і забезпеченням надійності їх поповнення.
Хоча логістичні стратегії «швидкого реагування», «неперервного поповнення запасів» і «автоматичного поповнення запасів» спрямовані передусім на задоволення запитів роздрібних торговців, вони забезпечують також певну вигоду від інтегрованих взаємовідносин для виробників і гуртовиків. Існують дві основні причини такого альянсу. Перша пов'язана із тим, що інформаційні потоки, котрі відбивають вимоги покупців, процедури замовлень і графіка доставки готової продукції, забезпечують постачальникам (виробникам і гуртовим торговельним посередникам) краще бачення проблеми керування запасами у дистрибуції. Виробники й гуртовики можуть краще планувати поставки, коли вони знають обсяг продаж і рівень запасів готової продукції у роздрібних торговців, у розподільчих центрах й у виробництві. Це краще бачення допомагає постачальникам швидше реагувати на зміну попиту, розв'язувати питання щодо організації збирання замовлень, розміщення складів і виробничих підрозділів. Інформованість у інтегрованих розподільних каналах допомагає постачальникам установлювати пріоритети на виробництві та розподілі між окремими товарами і групами споживачів. Друга причина розвитку інтегрованих логістичних систем пов'язана із тим, що врахування чинників часу та інформації сприяє кращій координації діяльності партнерів (ланок логістичної системи) у розподільчій мережі. Альянс між ланками логістичної системи, заснований на обміні інформацією і зменшенні ризиків, сприяє поліпшенню їх операційної ефективності, встановленню тривалих партнерських взаємовідносин.