1. Якщо у постраждалого втрачена свідомість, відсутні дихання, пульс
2. Якщо постраждалий знаходитися в непритомному стані з диханням, що
збереглося
3. Якщо колір шкіри постраждалого синюшний
4. Якщо зіниці постраждалого розширені
2. Штучне дихання здійснюють (для дорослих) з частотою:
1. 3-4 рази на хвилину
2. 10-12 раз на хвилину
3. 18-20 раз на хвилину
4. 24-25 раз на хвилину
3. Марлю або тканину накладають на рот потерпілого під час штучного дихання для:
1. Запобігання можливого зараження потерпілого чи від потерпілого
2. Досягнення більш рівномірного надходження повітря в легені
потерпілого
3. Уповільнення процесу надходження повітря до легень потерпілого
4. Усунення процесу регургітації шлунку
5. Запобігання можливого зараження та досягнення більш рівномірного
надходження повітря в легені потерпілого
4. Потерпілому підкладають валик під лопатки і закидають голову максимально перед проведенням штучного дихання назад з метою:
1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів потерпілого
2. Створення найбільшої зручності для реаніматора
3. Кращого забезпечення мозку кров'ю
4. Тільки в такому положенні можна проводити штучне дихання