способів; перцептивна установка — готовність сприймати те, що ви чекаєте побачити, і т.д.
Установка дуже важлива для людини, оскільки забезпечує у разі раптової необхідності виконання наперед спланованої дії. Така готовність навіть при дії іншого, не очікуваного подразника може викликати виконання наперед передбачуваної дії, що, звичайно, дуже часто є помилкою. Таке явище отримала назва «Помилки установки».
Наприклад, широко відомий той, що проводиться серед дітей дошкільного віку досвід за визначенням смаку каші. Солодка каша з одного боку тарілки рясно посипається сіллю. Дітям дають її пробувати, причому, першим шести-семи випробовуваним пропонують солодку кашу, а останньому — солону. Під впливом думки перших випробовуваних про те, що каша солодка, останній упевнений, що каша буде солодкою, і навіть відчувши в роті сіль, все одно говорить, що каша солодка. Чим це пояснити? З одного боку, боязню виглядати не так, як все, а з іншої — тим, що в процесі проведення експерименту, поки випробовуваний чекав своєї черги спробувати кашу, в його свідомості сформувалася установка, що каша солодка (оскільки все це говорять), і коли його запитають про те, яка каша, він повинен буде відповісти, що каша солодка. Тому, навіть спробувавши солону кашу, він, слідуючи груповій установці, все одно говорить, що каша солодка. В даному прикладі ми стикаємося з явищем усвідомлюваної установки. Випробовуваний, певною мірою усвідомлено, дає невірну відповідь.
Але бувають явища іншого роду, коли установка виявляється неусвідомлюваною, що для нас представляє зараз найбільший інтерес в контексті даної проблеми. Наприклад, при проведенні одного експерименту випробовуваному пропонувалося оцінити об'єми куль. Кулі різних об'ємів випробовуваному давали одночасно — одна куля в праву руку, інший — в ліву. Припустимо, що 15 разів підряд в ліву руку випробовуваному давали кулю більшого об'єму, а в праву меншого. Потім в шістнадцятий раз йому пропонують оцінити кулі однакового об'єму, але він не може цього відмітити і як і раніше стверджує, що об'єм у куль різний. При цьому разные випробовувані давали один з двох варіантів відповідей: а) у лівій руці куля менша, а в правій більше; б) продовжували стверджувати, що в лівій руці куля більша. Тут ми стикаємося з явищем ілюзії установки. У першому випадку — це контрастна ілюзія установки, що полягає в тому, що випробовуваний чекав, що рано чи пізно в ліву руку буде запропоновано узяти кулю меншого об'єму. Тому, відчувши зміну об'єму кулі, він, не замислюючись, починав стверджувати, що в лівій руці опинилася куля менших розмірів. У другому випадку ми стикаємося з асимілятивною ілюзією установки, яка полягає в тому, що випробовуваний після п'ятнадцяти однакових експериментів чекає повторення досвіду.
В результаті цілої серії подібних експериментів Д. Н. Узнадзе і його співробітники пришли до висновку про те, що установка дійсно неосознаваема. Підтвердженням цього є один з варіантів експерименту по оцінюванню об'ємів куль. Цей експеримент проводився з використанням гіпнозу. Заздалегідь випробовуваного вводили в гіпнотичний стан і в цьому стані йому пропонували виконати перші п'ятнадцять настановних проб. Потім йому вселялося, що необхідно забути все, що він робив. Після виходу з гіпнотичного