Розділ 7. Відчуття • 191

Мал. 7.7. Будова рецепторів слухових відчуттів

Якнайкраще пояснення природи слухових відчуттів дає резонансна теорія слуху Гельмгольца. Як відомо, кінцевим апаратом слухового нерва є орган Корті, що покоїться на основній перетинці, що йде уздовж всього спірального кісткового каналу, званого равликом (мал. 7.7). Основна перетинка складається з великої кількості (близько 24 000) поперечних волокон, довжина яких поступово зменшується від вершины равлика до її підстави. По резонансній теорії Гельмгольца, кожне таке волокно настроєне, подібно до струни, на певну частоту коливань. Коли до равлика доходять звукові коливання певної частоти, то резонує певна група волокон основної перетинки і збуджуються тільки ті клітки органу Корті, які покояться па цих волокнах. Коротші волокна, лежачі у підстави равлика, реагують на вищі звуки, довші волокна, лежачі у її вершины, — на низькі.

Слід зазначити, що співробітники лабораторії І. П. Павлова, що вивчали фізіологію слуху, прийшли до висновку, що теорія Гельмгольца досить точно розкриває природу слухових відчуттів.

Зорові відчуття. Подразником для органу зору є світло, тобто електромагнітні хвилі, що мають довжину від 390 до 800 миллимикронов (мілімікрон — мільйонна частка міліметра). Хвилі певної довжини викликають у людини відчуття певного кольору. Так, наприклад, відчуття червоного світла викликаються хвилями завдовжки в 630-800 миллимикронов, жовтого, — хвилями від 570 до 590 миллимикронов, зеленого, — хвилями від 500 до 570 миллимикронов, синього, — хвилями від 430 до 480 миллимикронов.

Все, що ми бачимо, має колір, тому зорові відчуття — це відчуття кольору. Всі кольори діляться на дві великі групи: кольори ахроматичні і кольори хроматичні. До ахроматичних відносяться білий, чорний і сірий. До хроматичних відноситься решта всіх кольорів (червоний, синій, зелений і т. д.).