переважно хвилі певної довжини, а інші поглинає, то предмет буде забарвлений в певний хроматичний колір.
Ахроматичні кольори відрізняються один від одного тільки світлиною. Світлина залежить від коефіцієнта віддзеркалення предмету, тобто від того, яку частину падаючого світу вінвідображає. Чим більше коефіцієнт віддзеркалення, тим світліше колір. Так, наприклад, білий писальний папір, залежно від її сорту, відображає від 65 до 85 % падаючого на неї світла. Чорний папір, в який завертають фотопапір, має коефіцієнт віддзеркалення 0,04, тобто відображає всього лише 4 % падаючого світла, а хороший чорний оксамит відображає всього 0,3% падаючого на нього світла — його коефіцієнт віддзеркалення складає 0,003.
Хроматичні кольори характеризуються трьома властивостями: світлиною, колірним тоном і насиченістю. Колірний тон залежить від того, які саме довжини хвиль переважають в світловому потоці, відбиваному даним предметом. Насиченістю називається ступінь вираженості даного колірного тону, тобто ступінь відмінності кольору від сірого, однакового з ним по світлині. Насиченість кольору залежить від того, наскільки переважають в світловому потоці ті довжини хвиль, які визначають його колірний тон.
Слід зазначити, що наше око володіє неоднаковою чутливістю до світлових хвиль різної довжини. В результаті кольору спектру при об'єктивній рівності інтенсивності здаються нами неоднаковими по світлині. Найсвітлішим нам здається жовтий колір, а найбільш темним — синій, тому що чутливість ока до хвиль цієї довжини в 40 разів нижче, ніж чутливість ока до жовтого кольору. Слід зазначити, що чутливість людського ока дуже велика. Наприклад, між чорним і білим кольором людина може розрізнити близько 200 перехідних квітів. Проте необхідно розділяти поняття «Чутливість ока» і «гострота зору».
Гостротою зору прийнято називати здатність розрізняти дрібні і видалені предмети. Чим дрібніше об'єкти, які око в змозі бачити в конкретних умовах, тим вище його гострота зору. Гострота зору характеризується мінімальним проміжком між двома крапками, які з даної відстані сприймаються окремо один від одного, а не зливаються в одну. Цю величину можна назвати просторовим порогом зору.
На практиці всі сприймані нами кольори, навіть ті, які здаються однотонними, є результатом складної взаємодії світлових хвиль різної довжини. У наше око одночасно потрапляють хвилі різної довжини, при цьому відбувається змішування хвиль, внаслідок чого ми бачимо один певний колір. Роботами Ньютона і Гельмгольца були встановлені закони змішування квітів. З цих законів два представляють для нас найбільший інтерес. По-перше, для кожного хроматичного кольору можна підібрати інший хроматичний колір, який при змішенні з першим дає ахроматичний колір, т. с. білий або сірий. Такі два кольори прийнято називати додатковими. І по-друге, змішенням двох не додаткових квітів виходить третій — проміжний між двома першими колір. З приведених вище законів витікає одне дуже важливе положення: всі колірні тони можна отримати шляхом змішення три відповідно вибраних хроматичних квітів. Це положення надзвичайне важливо для розуміння природи кольорового зору.