дит виділення комплексу стимулів зпотоку інформації і ухвалення рішення про те, що вони відносяться до одного і тому ж певного об'єкту. На другому етапі відбувається пошук в пам'яті аналогічного або близького по складу відчуттів комплексу ознак, пояких можна ідентифікувати об'єкт. На третьому етапі відбувається віднесення сприйнятого об'єкту до певної категорії з подальшим пошуком додаткових ознак, підтверджуючих або спростувальних правильність ухваленого рішення. І нарешті, на четвертому етапі формується остаточний висновок про те, що це за об'єкт, з приписуванням йому ще не сприйнятих властивостей, характерних для об'єктів одного з ним класу. Таким чином, сприйняття — це в значній мірі інтелектуальний процес.
Кажучи про основні властивості сприйняття, ми не можемо не зупинитися ще на одному, не менш істотній властивості сприйняття як психічного процесу. Це властивість— активність (або вибірковість). Воно полягає в тому, що у будь-який момент часу ми сприймаємо тільки один предмет або конкретну групу предметів, тоді як решта об'єктів реального миру є фоном нашого сприйняття, тобто не відбиваються в нашій свідомості.
Наприклад, ви слухаєте лекцію або читаєте книгу і зовсім не звертаєте уваги на те, що відбувається у вас за спиною. Ви сприймаєте або мова лектора, або текстовий зміст книги, оскільки ваше сприйняття направлене (тобто активовано) саме на це, але так було до тих пір, поки я не сказав вам про це. Сказавши про те, що ви не звертаєте уваги на те, що відбувається у вас за спиною, я перенаправив на певний період часу вашу увагу на іншу просторову ділянку, і ви стали сприймати ті предмети, які знаходяться навколо вас, у тому числі і за вашою спиною, тобто ті предмети, які хвилину тому ніяк не були представлені у вашій свідомості.
Таким чином, ми можемо вважати, що природа активності сприйняття обумовлена самою природою нашої свідомості.
Познайомившись з основними властивостями сприйняття, давайте відповімо на питання, які основні види сприйняття існують. Спираючись на сучасну психологічну літературу, можна виділити декілька підходів до класифікації сприйняття (мал. 8.1). У основі одній з класифікацій сприйняття, так само як і відчуттів, лежать відмінності в аналізаторах, що беруть участь в сприйнятті. Відповідно до того, який аналізатор (або яка модальність) грає в сприйнятті переважаючу роль, розрізняють зорове, слухове, дотикове, кинестетическое, нюхове і смакове сприйняття.
Звичайне сприйняття — результат взаємодії ряду аналізаторів. Рухові відчуття в тому або іншому ступені беруть участь у всіх видах сприйняття. Як приклад можна назвати дотикове сприйняття, в якому беруть участь тактильний і кинестетический аналізатори. Аналогічно в слуховому і зоровому сприйнятті також бере участь руховий аналізатор. Різні види сприйняття рідко зустрічаються в чистому вигляді. Зазвичай вони комбінуються, і в результаті виникають складні види сприйняття. Так, сприйняття учнем тексту на уроці включає зорове, слухове і кинестетическое сприйняття.