Слід зазначити, що будь-які загальні поняття виникають лише на основі одиничних предметів і явищ. Тому формування поняття відбувається не тільки за допомогою з'ясування яких-небудь загальних властивостей і особливостей групи предметів, але в першу чергу через придбання знань про властивості і особливості одиничних предметів. Закономірний шлях формування понять — це рух від приватного до загального, тобто через узагальнення.
Засвоєння понять — це достатньо складний процес, який має декілька етапів. На перших етапах формування поняття не всі істотні ознаки сприймаються нами як істотні (це особливо характерний для дітей). Більш того, те, що є істотною ознакою, нами може не усвідомлюватися взагалі, а то, що є неістотним, сприймається нами як істотне. Сьогодні у нас є всі підстави вважати, що основою формування понять є практика. Дуже часто, коли нам не вистачає практичний досвід, деякі наші поняття мають спотворений вигляд. Вони можуть бути необгрунтовано звужені або розширені. У першому випадку поняття, сформоване нашою свідомістю, не включає те, що повинне включати, а в другому випадку, навпаки, об'єднує в собі ряд ознак, зовсім не властивих відбиваному в понятті предмету. Наприклад, деякі школярі молодших класів не відносять комах до твариною. В той же час поняття «ялинка» часто застосовується дітьми до всіх хвойних дерев.
Ймовірно, можна виділити не тільки етапи формування понять, але і певні механізми цього процесу. Ми не помилимося, якщо скажемо, що деякі поняття формуються у нас в перший рік життя, і ми не можемо розкрити закономірності їх формування, тому що що набувають нами в перші роки життя знання потрапляють в розряд неусвідомлюваних. До таких понять можна віднести поняття «час і «простір», хоча, на думку ряду американських авторів, дані поняття слід відносити до природжених. Але такі понять не так багато. Більшість понять, якими ми оперуємо, отримуються нами в процесі нашого розвитку.
Засвоїти поняття можна двома шляхами: або нас спеціально учать чому-небудь, на основі чого формується поняття, або ми в процесі діяльності самостійно формуємо поняття, спираючись на власний досвід. Яким чином відбуватиметься засвоєння, залежить від того, чому вчиться людина. Спеціальне навчання служить засобом навчення «ядрам понять» (загальним поняттям), тоді як в особистому досвіді ми набуваємо «прототипів» (одиничні поняття). Наприклад, якщо ви говорите дитині, що вовк — це злий і небезпечний хижак (ядро поняття), то з свого досвіду, відвідуючи зоопарк, дитина може дізнатися, що вовки — це безпорадні, кошлаті і зовсім не небезпечні тварини (прототип).
Ядра і прототипи понять тісно взаємозв'язані. Їх співвідношення визначає адекватність наших уявлень про якесь явище або предмет. Причому адекватність цих уявлень залежить від того, наскільки точно засвоєна суть явища або предмету, тобто його ядро. Наші особисті уявлення завжди пов'язані з якимсь контекстом, тому, щоб розібратися в тому, з чим доводиться стикатися в житті, людині необхідний значний практичний досвід. Батьки, як правило, прагнуть запобігти помилкам дітей, тому завжди прагнуть передати дітям ядро понять.