Частина II. Психічні процеси

І

Імена

Біне Альфред (1857-1911) — французький психолог, один із засновників французької експериментальної психології, творець тестологии. Здобув освіту по юриспруденції, медицині, біології. У 1889 р. заснував в Сорбонне першу у Франції лабораторію експериментальної психології. З 1894 р. — директор цієї лабораторії. На початку XX в. спільно з Т. Симоном приступив до створення тестів рівня розумового розвитку дітей, де узагальнювалися розробки по вивченню пам'яті, уваги, мислення. Ввів поняття розумового віку як рівня інтелектуального розвитку. Займався розробкою таких проблем, як патологія свідомості і особи, розумове стомлення, понятійне мислення, індивідуальні відмінності процесів пам'яті. Одним з перших початків вивчення вищих психічних процесів в природних умовах.

що відповідні інтелектуальні структури існують у людини з народження в потенційно готовому вигляді, поступово виявляючись у міру дорослішання людини і при виникненні потреби в них. При цьому здатність перетворювати структури, бачити їх в реальній дійсності і є основа інтелекту.

Інша група теорій розглядає розумові здібності як що розвиваються в процесі життя людини. Вони намагаються пояснити мислення виходячи або із зовнішніх дій середовища, або з ідеї внутрішнього розвитку суб'єкта, або ж виходячи з того і іншого.

Активні дослідження мислення проводяться з XVII в. Для початкового періоду досліджень мислення було характерне те, що мислення фактично ототожнювалося з логікою, а як єдиний його вигляд, підмета вивченню, розглядалося понятійне теоретичне мислення. Сама жздібність до мислення вважалася природженою і тому, як правило, розглядалася поза проблемою розвитку психіки людини. До інтелектуальних здібностей у той час належали споглядання (як деякий аналог абстрактного мислення), логічне міркування і рефлексія. Операціями мислення вважалися узагальнення, синтез, порівняння і класифікація.

Пізніше, з поява асоціативної психології мислення зводилося у всіх йогопроявах до асоціацій. Як механізми мислення розглядався зв'язок слідів минулого досвіду і вражень, отриманих в справжньому досвіді. Здібність до мислення розглядалася як природжена. Проте представникам даного напряму не вдалося пояснити походження творчого мислення з позицій вчення про асоціації. Тому здібність до творчості розглядалася як не залежна від асоціацій природжена здатність розуму.

Мислення широко досліджувалося і в рамках бихевиоризма. При цьому мислення представлялося як процес формування складних зв'язків між стимулами і реакціями. Безперечною заслугою бихевиоризма з'явився розгляд в рамках проблеми формування умінь і навиків, що вивчалася, в процесі рішення задач. Завдяки даному напряму психології до сфери вивчення мислення увійшла проблема практичного мислення.