предметами. Виконуючи певні дії з предметами, дитина допомагає уявному їх розчленовуванню або з'єднанню. З віком роль практичної діяльності для розвитку синтезу і аналізу не зменшується. Для того, щоб розібратися в роботі якого-небудь механізму, доросла людина в процесі навчання розбирає і збирає його.
Проте подібні дії не завжди можливі, тому їх часто заміщають сприйняттям що кожною підлягає виділенню частині предмету. Якщо людині, не знайомому з мікробіологією, показати під мікроскопом краплю води, то він незможе розібратися в скупченні побачених ним мікроорганізмів. Але якщо заздалегідь йому показати їх зображення, то, розглядаючи краплю води під мікроскопом, він вже зможе ідентифікувати окремі живі організми.
Отже, ми можемо стверджувати, що впродовж всього життя чоловік постійно використовує аналіз і синтез. Дані операції за своєю суттю можуть бути практичними і теоретичними (розумовими). При цьому слід мати на увазі, що аналіз і синтез, як розумові операції, завжди пов'язані з іншими розумовими діями. Якщо аналіз відірваний від інших операцій, він стає порочним, механистичным. Елементи такого аналізу спостерігаються у дитини на перших етапах розвитку мислення, коли дитина розбирає, а точніше, ламає іграшки. Розібравши на окремі частини іграшку, маленька дитина ніяк не використовує їх далі. У свою чергу, синтез не може бути механічним з'єднанням частин і не зводиться до їх суми. При правильному з'єднанні окремих частин машини, тобто при їх синтезі, виходить не купа металу, а машина, здатна пересуватися або виконувати певні операції.
Легкість виконання операцій синтезу і аналізу залежить від того, наскільки складну задачу ми намагаємося вирішити. Якщо предмети, які ми розглядаємо, майже однакові, то ми з легкістю виявляємо те, чим вони схожі. І навпаки, якщо вони майже у всьому різні, то нам набагато важче знайти певну схожість між ними. Добре виділяється також те, що розходиться з нашими звичайними уявленнями.
Будучи протилежними за своєю суттю операціями, аналіз і синтез фактично тісно зв'язані між собою. Вони беруть участь в кожному складному розумовому процесі. Наприклад, коли ви, погано знаючи англійський, чуєте розмову на цій мові, ви прагнете перш за все виділити у фразі, що прозвучала, знайомі слова, а лише потім сприйняти слова менш знайомі і надалі спробувати їх осмислити. У цьому виявляються функції аналізу. Проте одночасно з цим ви намагаєтеся скласти в єдине ціле сенс почутих вами слів і скласти осмислену фразу. В даному випадку ви використовуєте іншу розумову операцію — синтез.
Звичайно, не завжди операції синтезу і аналізу протікають відповідно до цього прикладу. Але безперечне те, що вони завжди присутні при рішенні щодо складного розумового завдання.
Абстракція і конкретизація.Абстракція — це уявне відвернення від яких-небудь частин або властивостей предмету для виділення його істотних ознак. Суть абстракції як розумовій операції полягає в тому, що, сприймаючи який-небудь предмет і виділяючи в нім певну частину, ми повинні розглядати виділену частину або властивість незалежно від інших частин і властивостей