Частина II. Психічні процеси

то це слово об'єднує цілу систему предметів, наприклад автомашини всіх різновидів і будь-яких моделей або які-небудь механічні пристрої, що виконують певні операції. В той же час дане слово може позначати конкретний предмет, причому ми виразно усвідомлюємо, про який предмет йдеться, що забезпечує можливість спілкування між людьми. Наприклад, якщо ви питаєте: «Що це за машина?», то ваш співбесідник розуміє, що ви питаєте про конкретний автомобіль. При цьому ваш співбесідник розуміє, що вас цікавить марка і тип цієї машини.

На відміну від мови мовою прийнято називати сам процес словесного спілкування, який може здійснюватися у формі повідомлення, вказівки, питання, наказу. З психологічної точки зору, спілкування за допомогою мови — це не менш складне явище, чим сама мова. Для того, щоб передати за допомогою мови яку-небудь інформацію, необхідно не тільки підібрати відповідні слова, що мають певне значення, але і конкретизувати їх. Всяке слово, як ми говорили, є узагальнення, тому в мові воно повинне бути звужене до певного рівня, або сенсу. Досягається це завдяки введенню слова в певний контекст. Так, в прикладі з машиною ми конкретизували поняття «машина», вказавши на просторово-часові характеристики предмету, що цікавить нас, і показавши за допомогою питання «Що це за машина?» те, що нас цікавить саме сам предмет. Якби ми запитали: «Чия це машина?», то тим самим співбесідникові було б ясно, що нас цікавить не сам предмет, а то, кому він належить.

Окрім змісту, передаваного за допомогою словесних значень, в мові виражається і наше емоційне відношення до того, що ми говоримо. Це явище називається емоційно-виразною стороною мови і обумовлено тим тоном звучання слів, який ми використовуємо для вимовлення висловлюваної фрази.

І нарешті, мова може мати і психологічну сторону, оскільки в мові часто міститься смисловий підтекст, що відображає мету (або мотив мови), з якою була сказана та або інша фраза. Коли ми запитали про машину, то тим самим показали співбесідникові, що нас цікавлять марки автомобілів і все, що з ними пов'язане. Проте не у всякій фразі смисловий підтекст використовується як певне інформаційне навантаження. У певних випадках смисловий підтекст може носити характер латентного (прихованого) сенсу. Наприклад, ми вимовили питання про автомобіль, знаючи про захоплення нашого співбесідника автомашинами, і тим самим зробили спробу змінити тему розмови або ще більше викликати прихильність до себе співбесідника, показавши йому, що нас цікавлять ті ж проблеми, що і його.

Таким чином, мовне спілкування — це складний і багатобічний процес. І, як пише А. Н. Леонтьев, всякий акт мови «є як би рішенням своєрідної психологічної задачі, яка, залежно від форми і виду мови і від конкретних обставин і цілей спілкування, вимагає разного її побудови і застосування разных мовних средств»*. Цілком природно, що те ж саме відноситься і до розуміння мови.

* Леонтьев А. Н. Мова. // Психологія. Під ред. проф. До. Н. Корнілова, проф. А. А. Смирнова, проф. Би. М. Теплова. — Видавництво 3-е, перераб. і доп. — М.: Учпедгиз, 1948.