• теорія потоку свідомості, створена У. Джемсом;
• теорія феноменальних полів;
• описова психологія В. Дільтея.
Загальним для всіх цих теорій є те, що на місце реальної людини, що активно взаємодіє з навколишнім світом, ставиться свідомість, в якій як би розчиняється дійсна людська істота.
Не можна також не відзначити роль інтроспективної психології в становленні і розвитку експериментальних методів психологічного дослідження. Саме в рамках інтроспективної психології в 1879 р. Вундтом в Лейпцігу була створена перша експериментальна психологічна лабораторія. Крім того, інтроспективна психологія зумовила появу інших перспективних напрямів в розвитку психології. Так, безсилля «психології свідомості» перед багатьма практичними завданнями, обумовленими розвитком промислового виробництва, що вимагало розробки засобів, що дозволяють контролювати поведінку людини, привело до того, що в другому десятилітті XX в. виник новий напрям психології, представники якого оголосили і новий предмет психологічної науки — їм стала не психіка, не свідомість, а поведінка, що розуміється як сукупність ззовні спостережуваних, переважно рухових реакцій людини. Цей напрям отримала назва «бихевиоризм» (від англ. behaviour — «поведінка») і з'явилося третім етапом в розвитку уявлень про предмет психології. Але перш ніж приступити до розгляду психології як науки про поведінку, повернемося до інтроспективної і відзначимо відмінності у відношенні до неї з позиції психології свідомості і сучасної психології. В першу чергу необхідно визначитися у використовуваних термінах.
Інтроспективна в буквальному розумінні означає «самоспостереження». У сучасній психології існує метод використання даних самоспостереження. Між цими поняттями є ряд відмінностей. По-перше, по тому, що і як спостерігається, і, по-друге, по тому, як отримані дані використовуються в наукових цілях. Позиція представників інтроспективної психології полягає в тому, що спостереження направлене на діяльність свого розуму і рефлексія є єдиним способом отримання наукових знань. Даний підхід обумовлений своєрідною точкою зору интроспекционистов на свідомість. Вони вважали, що свідомість має подвійну природу і може бути направлене як на зовнішні об'єкти, так і на процеси самої свідомості.
Позиція сучасної психології на використання даних самоспостереження полягає в тому, що самоспостереження розглядається як «моноспекция», як метод збагнення фактів свідомості, а факти свідомості, у свою чергу, виступають як «сирий матеріал», для подальшого розуміння психічних явищ. Термін «моноспекция» говорить про те, що свідомість — це єдиний процес. Проте інтроспективна як самоспостереження за своїм внутрішнім станом існує, але при цьому вона неотделима від «экстраспекции» — спостереження за зовнішніми об'єктами і поведінкою людей. Таким чином, самоспостереження є одним з методів сучасної психологічної науки, який дозволяє отримати відомості, що є підставою для подальшого психологічного аналізу.