2.3. Бихевиоризм як наука про поведінку
Основоположник бихевиоризма Дж. Уотсон бачив завдання психології в дослідженні поведінки живої істоти, що адаптується до навколишнього його середовища. Причому на перше місце в проведенні досліджень даного напряму ставиться рішення практичних задач, обумовлених суспільним і економічним розвитком. Тому лише за одне десятиліття бихевиоризм розповсюдився по всьому світу і став одним з найвпливовіших напрямів психологічної науки.
Поява і розповсюдження бихевиоризма ознаменувалася тим, що в психологію були введені абсолютно нові факти — факти поведінки, які відрізняються від фактів свідомості в інтроспективній психології.
У психології під поведінкою розуміють зовнішні прояви психічної діяльності людини. І в цьому відношенні поведінка протиставляється свідомості як сукупності внутрішніх процесів, що суб'єктивно переживаються, і тим самим факти поведінки в бихевиоризме і факти свідомості в інтроспективній психології розлучаються по методу їх виявлення. Одні виявляються шляхом зовнішнього спостереження, а інші — шляхом самоспостереження.
Справедливості ради треба відзначити те, що крім практичної спрямованості, обумовленої бурхливим економічним зростанням, стрімкий розвиток бихевиоризма визначали і інші причини, першою з яких можна назвати здоровий глузд. Уотсон вважав, що найважливіше в людині для людей, що оточують його, вчинки і сама поведінка цієї людини. І він був прав, тому що кінець кінцем наші переживання, особливості нашої свідомості і мислення, тобто наша психічна індивідуальність, як зовнішній прояв відбивається в наших вчинках і поведінці. Але в чому не можна погодитися з Уотсоном, так це в тому, що він, доводячи необхідність займатися вивченням поведінки, заперечував необхідність вивчення свідомості. Тим самим Уотсон розділив психічне і його зовнішній прояв — поведінка.
Друга причина криється в тому, що, на думку Уотсона, психологія повинна стати природничонауковою дисципліною і ввести об'єктивний науковий метод. Прагнення зробити психологію об'єктивною і природничонауковою дисципліною привело до бурхливого розвитку експерименту, заснованого на відмінних від інтроспективної методології принципах, що принесло практичні плоди у вигляді економічної зацікавленості в розвитку психологічної науки.
Як ви вже зрозуміли, основна ідея бихевиоризма грунтувалася на затвердженні значущості поведінки і повному запереченні існування свідомості і необхідності його вивчення. Уотсон писав: «Бихевиорист ...ні у чому не знаходить доказу існування потоку свідомості, так переконливо описаного Джемсом, він визнає доведеним тільки наявність постійно розширяльного потоку поведінки». З погляду Уотсона, поведінка — це система реакцій. Реакція — це ще одне нове поняття, яке було введено в психологію у зв'язку з розвитком бихевиоризма. Оскільки Уотсон прагнув зробити психологію природничонауковою, то з природничонаукової позиції необхідно було пояснити причини поведінки людини. Для Уотсона поведінка плі вчинок людини пояснюються