тересов і підкріплено тривалою практикою. Отже, загальна спрямованість особі і наявність попереднього досвіду безпосередньо позначаються на виникненні мимовільної уваги.
Як четверта самостійна група причин, що викликають мимовільну увагу, слід назвати ті відчуття, які викликає у нас впливаючий подразник. Те, що цікаво нам, що викликає у нас певну емоційну реакцію, є найважливішою причиною мимовільної уваги. Наприклад, читаючи цікаву книгу, ми повністю зосереджені на сприйнятті її змісту і не звертаємо уваги на те, що відбувається навколо нас. Така увага але праву може бути названо переважно емоційним.
На відміну від мимовільної уваги головною особливістю довільної уваги є те, що воно управляється свідомою метою. Цей вид уваги тісно пов'язаний з волею людини і був вироблений в результаті трудових зусиль, тому його називають ще вольовим, активним, навмисним. Ухваливши рішення зайнятися якою-небудь діяльністю, ми виконуємо це рішення, свідомо направляючи нашу увагу навіть на те, що нам не цікаве, але чим ми вважаємо потрібним зайнятися. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Таким чином, довільна увага якісно відрізняється від мимовільної. Проте обидва види уваги тісно пов'язано один з одним, оскільки довільна увага виникла з мимовільної. Можна припустити, що довільна увага виникла у людини в процесі свідомої діяльності.
Причини довільної уваги по своєму походженню не біологічні, а соціальні: довільна увага не дозріває в організмі, а формується у дитини при його спілкуванні з дорослими. Як було показано Л.С. Виготськім, на ранніх (разах розвитку функція довільної уваги розділена між двома людьми — дорослим і дитиною. Дорослий виділяє об'єкт з середовища, указуючи на нього і називаючи словом, а дитина відповідає на цей сигнал, простежуючи жест, схоплюючи предмет або повторюючи слово. Таким чином, даний предмет виділяється для дитини із зовнішнього нуля. Згодом діти починають ставити цілі самостійно. Слід також відзначити тісний зв'язок довільної уваги з мовою. Розвиток довільної уваги у дитини виявляється спочатку в підпорядкуванні своєї поведінки мовній інструкції дорослих, а потім, у міру оволодіння мовою, — в підпорядкуванні своєї поведінки власній мовній інструкції.
Не дивлячись на свою якісну відмінність від мимовільної уваги, довільна увага також пов'язана з відчуттями, інтересами, колишнім досвідом людини. Проте вплив цих моментів при довільній увазі не безпосередній, а непрямий. Воно опосередкує свідомо поставленими цілями, тому в даному випадку інтереси виступають як інтереси мети, інтереси результату діяльності.
Існує ще один вид уваги, про яку ми не говорили. Цей вид уваги, подібно до довільного, носить цілеспрямований характер і спочатку вимагає вольових зусиль, але потім людина «входить» в роботу: цікавими і значущими стають зміст і процес діяльності, а не тільки її результат. Така увага була названа Н. Ф. Добрыниным послепроизволъным. Наприклад, школяр, вирішуючи важку арифметичну задачу, спочатку прикладає