Таким чином, у нас є всі підстави припускати, що сенсорно-перцептивна система, з погляду кібернетики, є блоком розшифровки, або декодування, інформації, що поступає. Її функції полягають в здійсненні тієї, що перекодувала нервового імпульсу в психічний образ і в забезпеченні ізоморфізму на рівні перцептивного образу. При цьому цілком імовірно, що просторові характеристики витягуються досягши нервового збудження сенсорних полів, а тимчасові характеристики декодуються на рівні інтеграційних нулів.
Отже, приведений вище матеріал надає нам доказ того, що так звані контури управління, що розглядаються в кібернетиці, мають місце і в живих об'єктах. У живих організмах можна виділити певні структури, що виконують управлінські функції аналогічно складним технічним системам. Серед цих структур можна виділити блоки прийому і перетворення інформації, звірення результатів дії і ін. З подібною системою управління ми познайомимося детальніше в подальших розділах при вивченні робіт Н. А. Бернштейна, присвячених психофізіологічним механізмам організації рухів і формування рухових навиків.
Проте навряд чи можна пояснити регуляцію мотивованої поведінки людини лише існуванням контурів управління. Річ у тому, що в поведінці людини є факти, які не можуть бути підведені під уніфікований контур управління. Наприклад, чому в одних і тих же умовах різні люди здійснюють не тільки разные, але навіть протилежні за змістом вчинки. Ймовірно, з позиції кібернетичної науки це можна пояснити існуванням різних «життєвих програм», що відображають цінності тієї або іншої людини. Тоді виникає питання про те, як відбувається формування цих програм.
Зробивши спробу пошуку відповіді на дане питання, ми можемо зіткнутися з украй протилежними точками зору. З одного боку, ми можемо зіткнутися з позицією бихевиоризма, яка пояснює вчинки людини системою дій і у відповідь реакцій. Але ми знаємо, що психіка людини активна за своєю природою. Тому пояснення з позиції бихевиоризма навряд чи нас задовольнить.
З іншого боку, «життєва програма» людини може розглядатися як його доля, як його життєве визначило, яке дається вищими силами. Значна частина релігійних учень розглядає людину саме з цієї точки зору, як пасивного споглядальника, від якого нічого не залежить. В той же час інші релігійні учення визнають за людиною право вибору, тобто частково погоджуються з його активною природою і автономій. Отже, формування життєвих програм, із їхньої точки зору, забезпечується самою людиною.
Сучасна вітчизняна психологічна наука, відповідаючи на дане питання, вважає що джерело формування програм діяльності людини необхідно шукати в системі його відносин, в його «Я-концепциі», в його свідомості. Тому людина — це не якась біокібернетична самокерована система, а, перш за все, система, що саморозвивається, здатна самостійно формувати срои життєві програми. «Блок саморозвитку», або «блок формування