Серед цих трьох класів станів найбільш складними є прикордонні стани. Причому до даної категорії можуть бути віднесені стани, викликані як порушенням соматичною, так і психічної сфери. Нас, звичайно, в першу чергу цікавлять психічні прикордонні стани. Дане поняття головним чином використовується для позначення цілої групи не різко виражених порушень, що граничать із станом здоров'я і відокремлюють його від власне патологічних психічних проявів.
Ця група станів неоднорідна по своєму складу і якісним параметрам, що характеризують ступінь здоров'я або нездоров'ї у людини, оскільки перехід від здоров'я до хвороби є якісним перетворенням параметрів організму. Існують стани, які, з одного боку, більшою мірою відповідають здоров'ю і лише по ряду окремих показників виходять за межі норми. З іншого боку, існують стани, які дуже близькі до патології, але не можуть розглядатися як хвороба, оскільки в них відсутні один або декілька істотних ознак наявності симптомокомплекса хвороби.
Окрім цього існує цілий ряд психологічних явищ, які виходять за межі загальноприйнятої норми, але у жодному випадку не можуть бути віднесені до патології. Наприклад, до даної групи явищ на повній підставі може бути віднесена акцентуація характеру. Оскільки даний клас станів займає проміжне положення між здоров'ям і хворобою, то проблему прикордонних станів вивчають як лікарі-психіатри, так і психологи.
Головною особливістю прикордонних психічних станів є не тільки те, що вонирозташовуються між станом здоров'я і хвороби, але і те, що вони безпосередньо пов'язані з процесом адаптації. При розгляді проблеми адаптації людини виділяють фізіологічну, психічну і соціальну адаптацію. При цьому психічна адаптація є найбільш значущим рівнем для забезпечення успішної адаптації людини в цілому, оскільки механізми адаптації перш за все мають психічну природу. На думку відомого вітчизняногопсихіатра Ю. А. Александровського, адаптована психічна діяльність є найважливішим чинником, що забезпечує людині стан здоров'я. У тому випадку, коли рівень психічної адаптації відповідає необхідному для активної життєдіяльності, можна говорити про «норму».
Таким чином, одна з основних причин виникнення прикордонних станів полягає в порушенні психічних механізмів регуляції станів. Це відбувається тоді, коли виникає невідповідність між тими, що є у людини соціальними і біологічними можливостями переробки інформації (є з причини її кількість і швидкість переробки) і необхідністю здійснити переробку інформації в конкретних умовах діяльності.
Від прикордонних психічних станів слід відрізняти так звані прикордонні психічні розлади, під якими зазвичай подразумеваются різні форми психопатії. Згідно переліку діагностичних рубрик міжнародної класифікації хвороб (МКБ-10), розряд прикордонних психічних розладів налічує більше 200 найменувань. Всі вони складають предмет вивчення для психіатра, оскільки в даному випадку йдеться не про стани, що граничать з нормою і патологією, а про розлади, займаючих промежуточ-