що він бере участь в розвитку ревматичного артриту, кропив'янки, псоріазу, виразкишлунку, мігрені, гіпертонії. Багаторічна печаль також не проходить дарма. Засмучуй, яка невиявляється в сльозах, примушує «плакати» інші органи. Як показують результати дослідження, в 80 % випадках інфаркту миокарда захворюванню передувала або гостра психічна травма, або тривала психічна напруга.
Психологи і психіатри встановили залежність між соматичними захворюваннями людини і його особовими особливостями, а також психологічним кліматом, в якому він живе і працює. Наприклад, якщо людина прагне зайняти в колективі місце, не відповідне його реальним можливостям, тобто володіє підвищеним рівнем домагань, то він в більшій мірі схильний до розвитку серцево-судинної патології. Хронічні коронарні захворювання набагато частіше зустрічаються у осіб з вираженою цілеспрямованістю, честолюбством і нетерпимістю до свого найближчого оточення. А головною особливістю особи, страждаючою гіпертонією, є злопам'ятство. Разом з тим виявлено, що до гіпертонії можуть приводити і ситуації, які не дають людині можливості успішно боротися за визнання власної особи що оточують. Якщо людину пригнічують, ігнорують ті, що оточують, то у нього розвивається відчуття постійної незадоволеності собою, що не знаходить виходу і що примушує його щодня «проковтувати образу».
Для хворих серцево-судинними захворюваннями типова завищена самооцінка, пов'язана з такими особливостями особи, як індивідуалізм, незадоволеність своїм положенням в житті (професією, посадою), кон-фликтность, пристрасть до «з'ясування відносин». Це, як правило, люди стримані, скритні, образливі, такі, що тягнуться до інших, але важко з ними що сходяться. При несприятливій ситуації або захворівши, вони нерідко поривають свої соціальні зв'язки, замикаються на аналізі своїх суб'єктивних відчуттів, зменшуючи не тільки кількість контактів, але і роблячи їх більш поверхневими. Тоді для них стає характерною підвищена чутливість до словесних подразників, особливо до осуду, відхід від гострих конфліктних ситуацій і від таких травмуючих чинників, як дефіцит часу, елементи змагання.
Для хворих виразковою хворобою характерні тривожність, дратівливість, підвищена старанність і загострене почуття довга. Саме це мають на увазі, коли говорять, що виразки шлунку виникають не від того, що ви їсте, а від того, що «з'їдає» вас. Язвенникам властива знижена самооцінка, що супроводжується надмірною ранимою, сором'язливістю, образливістю, невпевненістю в собі, і в той же час підвищена вимогливість до себе, недовірливість. У науковій літературі є факти, що свідчать про те, що виразковий коліт часто провокується ударом по самоповазі і позбавленням соціальної підтримки. Відмічено, що ці люди проявляють знижену здібність до активного самозахисту і прагнуть зробити значно більше, ніж реально можуть. Для них типова тенденція до активного подолання труднощів у поєднанні з сильною внутрішньою тривогою. Передбачається, що вказана тривога породжує стан напруги, яка може супроводжуватися спазмами гладких м'язів, стінок травних органів і їх судин. Наступаюче погіршення кровопостачання (ішемія) призводить до зниження опірності цих