Таким чином, основна відмінність між представниками двох провідних вітчизняних психологічних шкіл полягає в розбіжності з питання про участь біологічних детермінант у формуванні особи. Ананьев підкреслює, що йому досить близька позиція До. До. Платонова, що виділив в структурі особи чотири підструктури: 1) біологічно обумовлені особливості особи; 2) особливості її окремих психічних процесів; 3) рівень її підготовленості (досвіду особи) 4) соціально обумовлені якості особи. При цьому Ананьев відзначає, що особа змінюється як в процесі історії людини, так і в процесі індивідуального розвитку. Людина народжується біологічною істотою, а особою стає в процесі онтогенезу шляхом засвоєння суспільно-історичного досвіду людства.
Окрім цього, Ананьев вважає, що все чотири основні сторони особи тісно пов'язано один з одним. Проте домінуючий вплив завжди залишається за соціальною стороною особи — її світоглядом і спрямованістю, потребами і інтересами, ідеалами і прагненнями, моральними і естетичними якостями.
Таким чином, представниками санкт-петербурзької школи визнається роль біологічних детермінант в психічному розвитку особи при домінуючій ролі соціальних чинників. Слід зазначити, що розбіжності з даного питання обумовлюють певні відмінності і в поглядах на природу індивідуальності. Так, Ананьев вважає, що індивідуальність завжди є індивід з комплексом природних властивостей, але не всякий індивід є індивідуальністю. Для цього індивідові треба стати особою.
Пізніше відомий вітчизняний психолог Би. Ф. Ломів, досліджуючи проблеми формування особи, спробував розкрити всю складність і неоднозначність співвідношення соціального і біологічного в особі. Його погляди на цю проблему зводилися до наступних основних положень. По-перше, досліджуючи розвиток індивіда, не можна обмежуватися тільки аналізом окремих психічних функцій і станів. Всі психічні функції повинні розглядатися в контексті формування і розвитку особи. В зв'язку з цим проблема співвідношення біологічного і соціального виступає переважно як проблема співвідношення організму і особи.
По-друге, слід мати на увазі, що одне з цих понять сформувалося в рамках біологічних наук, а інше — в рамках соціальних наук. Проте і те і інше одночасно відноситься до людини і як до представника вигляду Ното Sарiепя, і як до члена суспільства. Разом з тим в кожному з цих понять відбиті різні системи властивостей людини: у понятті організм — структура людського індивіда як біологічної системи, а в понятті особа — включеність людини в життя суспільства.
По-третє, як вже неодноразово наголошувалося, досліджуючи формування і розвиток особи, вітчизняна психологія виходить з того, що особа — це соціальна якість індивіда, в якому предстає людина як член людського суспільства. Поза суспільством це якість індивіда не існує, а тому поза аналізом відносин «индивид—общество» воно не може зрозуміти. Об'єктивною ж підставою особових властивостей індивіда є система суспільних відносин, в якій він живе і розвивається.