шляхом даних. У свою чергу до неекспериментальних відносять теорії, автори яких спираються на життєві враження, спостереження і досвід і роблять теоретичні узагальнення, не звертаючись до експерименту.
Іншою підставою для класифікації теорії є точка зору авторів на особу як структурну або динамічну освіту. До структурних відносять теорії, для яких головною проблемою є з'ясування структури особи і системи понять, за допомогою яких вона повинна описуватися. Динамічними називають теорії, основна тема яких — перетворення, зміна в розвитку особи, тобто її динаміка.
Також існує цілий ряд теорій особи, що виникли в рамках вікової і педагогічної психології. Теорії цього типу побудовані на розгляді обмеженого вікового періоду в розвитку особи, як правило, від народження до закінчення середньої школи, т. с. від дитинства до ранньої юності. Окрім цього існують теорії, автори яких поставили перед собою завдання прослідкувати розвиток особи протягом всього життя людини.
Ще однією підставою для класифікації теорій особи є те, на що в них обернена переважна увага: внутрішні властивості, риси і якості особи або її зовнішні прояви, наприклад поведінка і вчинки. Так, можна виділити теорії рис. Згідно положенням даної групи теорій, всі люди відрізняються один від одного по набору і ступеню розвиненості у них окремих, незалежних рис, а опис особи можна отримати на основі тесто-логического або іншого способу виявлення і опису особових рис, наприклад на основі узагальнення життєвих спостережень різних людей за даною людиною.
Другий спосіб оцінки рис особи припускає об'єднання всіх людей в типологічні групи. В цьому випадку люди, що входять до однієї типологічної групи, володітимуть близькими психологічними характеристиками, а отже, вони дуже схожі один на одного своєю поведінкою. Проте властиві для тієї або іншої типологічної групи психологічні характеристики, у свою чергу, роблять її несхожою на інші типологічні групи.
Слід зазначити, що, крім тих, що розглядаються Р. С. Немовим, існують і інші класифікації теорій особи. Так, Б. В. Зейгарник розглядає існуючі теорії особи в їх змістовно-смисловому і історичному аспекті, залежно від умов їх зародження і розвитку. При цьому вона виділяє наступні групи теорій: теорії особи фрейдизму і неофрейдизма, гуманістичні теорії особи, теорії особи екзистенціальної психології, теорії особи французької соціологічної школи і ін. Розглянемо у загальних рисах деякі з них.
Одній з найбільш поширених теорій, яка до цих пір робить вплив на психологію особи, є фрейдизм. Ця теорія виникла в той період дослідження особи, який був визначений нами як клінічний. Творцем цієї теорії є 3. Фрейд. Згодом на базі фрейдизму виникли цілий ряд теорій, які можуть бути умовно об'єднані в групу теорій неофрейдизма.
Фрейд декілька років пропрацював в клініці знаменитого французького невролога Ж. Шарко в Сальпетрієре (Париж) і клініці Бернгейма в Нанси, де по-