знайомився з терапією неврозів. З початку 90-х рр. 3. Фрейд працював разом з І. Брейером, застосовуючи метод гіпнотичного катарсису. Згодом Фрейд відійшов від практики гіпнотичного навіювання і перейшов до дослідження і інтерпретації сновидінь, вільно виникаючих асоціацій, обмовок, забуває. Тлумачення цього матеріалу Фрейд назвав методом психоаналізу. У нім вінубачав новий метод, нову техніку психотерапії.
Метод психоаналізу полягає в тому, що шляхом тривалих бесід з хворим до його свідомості доводиться дійсна причина його захворювання; він починає усвідомлювати те, що було витиснене. Відбувається, по виразу Фрейда, катарсис. Надалі Фрейд розповсюдив свою концепцію і на психіку здорової людини. В рамках даної теорії Фрейд дуже детально зупинився на механізмах людської поведінки.
Розглядаючи проблему поведінки, Фрейд виділяє дві потреби, які визначають психічну діяльність людини: либидозную і агресивну. Але оскільки задоволення цих потреб натрапляє на препятствия з боку навколишнього світу, вони витісняються, утворюючи область несвідомого. Але все таки іноді вони прориваються, обходячи «цензуру» свідомості, і виявляються у вигляді символів. Розкриваючи характер взаємодії даних потреб і можливості їх задоволення, Фрейд в структурі особи виділяє три основні компоненти: ид («Воно»), эго («Я») і супер-эго («Сверх-я»). Ид є саме тією ареною, де володарюють витиснені в область несвідомого інстинкти. Эго, з одного боку, слідує несвідомим інстинктам, а з іншої — підкоряється нормативам і вимогам реальності. Сунер-его — це сукупність моральних засад суспільства; воно виконує роль «цензора». Таким чином, це знаходиться в конфлікті, бо вимоги ид і супер-эго несумісні. Тому эго постійно вдається до захисних механізмів — витіснення, сублімації. Саме витіснення здійснюється неусвідомлено. При цьому мотиви, переживання, відчуття, які «переселяються» в область несвідомого, продовжують діяти у вигляді символів, у вигляді діяльності, яка прийнятна для «цензора».
На думку Фрейда, для здійснення різноманітних функцій і форм діяльності існує ціла система спеціальних механізмів (сублімація, проекція, перенесення, витіснення, регресія і т. д.). При цьому організм розглядається Фрейдом як складна енергетична система, керована законом збереження енергії. Тому якщо лібідо зупинене в одному з своїх проявів, воно повинне неминуче провести якісь інші эсрфекты. Супер-его забезпечує соціальну прийнятність цих ефектів. Проте якщо це йому не вдається, конфлікт між ид і супер-эго набуває загостреного характеру, нормальне функціонування системи порушується; блоковане лібідо знаходить свій вираз в різних хворобливих симптомах.
У цій конструкції особи, створеної Фрейдом, міститься припущення про складність, багатоплановість структур людської поведінки, і всі ці компоненти підпорядковані в основному біологічним законам. У теорії Фрейда реальні дії людини виступають символом потреби, «зацькованої» свідомістю. Тому, характеризуючи теорію психоаналізу, відомий вітчизняний психолог Ф. В. Бассин відзначав, що суть фрейдівського учення полягає у визнанні фатального антагонізму між витисненим переживанням і свідомістю. який приводить до антагонізму між людиною і соціальним середовищем.