Стисло охарактеризуємо кожну з виділених форм спрямованості в порядку їх ієрархії. Перш за все, слід зупинитися на вабленні. Прийнято вважати, що ваблення — це найбільш примітивна, за своєю суттю біологічна форма спрямованості. З психологічної точки зору — це психічний стан, що виражає недиференційовану, неусвідомлену або недостатньо усвідомлену потребу. Як правило, ваблення є скороминущим явищем, оскільки представлена в нім потреба або згасає, або усвідомлюється, перетворюючись на бажання.
Бажання — це усвідомлена потреба і ваблення до чого-небудь цілком визначеному. Слід зазначити, що бажання, будучи достатньо усвідомленим, має спонукаючу силу. Воно загострює усвідомлення мети майбутньої дії і побудову його плану. Дана форма спрямованості характеризується усвідомленням не тільки своєї потреби, але і можливих шляхів її задоволення.
Наступна форма спрямованості — прагнення. Прагнення виникає тоді, коли в структуру бажання включається вольовий компонент. Тому прагнення часто розглядається як цілком певна спонука до діяльності.
Найяскравіше характеризують спрямованість особі її інтереси. Інтерес — це специфічна форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особі на усвідомлення цілей діяльності і тим самим сприяюча орієнтуванню особи в навколишній дійсності. Суб'єктивно інтерес виявляється в емоційному тоні, супроводжуючому процес пізнання або увагу до певного об'єкту. Однією з найбільш істотних характеристик інтересу є те, що при його задоволенні він не згасає, а, навпаки, викликає нові інтереси, відповідні вищому рівню пізнавальної діяльності.
Інтереси є найважливішою спонукальною силою до пізнання навколишньої дійсності. Розрізняють безпосередній інтерес, що викликається привабливістю об'єкту, і опосередкований інтерес до об'єкту як засобу досягнення мети діяльності. Непрямою характеристикою усвідомленості потреб, що відбиваються в інтересах, є стійкість інтересів, яка виражається в тривалості їх збереження і в їх інтенсивності. Також слід підкреслити, що широта і зміст інтересів можуть служити одній з найбільш яскравих характеристик особи.
Інтерес в динаміці свого розвитку може перетворитися на схильність. Це відбувається тоді, коли в інтерес включається вольовий компонент. Схильність характеризує спрямованість індивіда на певну діяльність. Основою схильності є глибока стійка потреба індивіда в тій або іншій діяльності, т. с. інтерес до певного виду діяльності. Як основа схильності також може виступати прагнення удосконалювати уміння і навики, пов'язані з даною потребою. Прийнято вважати, що виникла схильність може розглядатися як передумова до розвитку певних здібностей.
Наступна форма прояву спрямованості особі — це ідеал. Ідеал — це що конкретизується в образі або уявленні наочна мета схильності індивіда, тобто те, до чого він прагне, на що орієнтується. Ідеали людини