немає. У російському, як і у всіх європейських мовах, фонеми розрізняються по своєму тембру. В результаті всі в'єтнамці, опановувавши в ранньому дитинстві рідною мовою, одночасно розвивають музичний слух, чого не відбувається з російськими або європейськими дітьми. Даний приклад показує роль умов середовища і вправ у формуванні здібностей.
Кінцевим виведенням цієї концепції з'явилося положення про те, що у кожної людини можна сформувати будь-які здібності. Дотримуючись даного погляду, американський учений У. Ушби стверджує, що здібності визначаються перш за все тією програмою інтелектуальної діяльності, яка була сформована у людини в дитинстві. Відповідно до своєї програми одні люди вирішують творчі задачі, а інші в змозі виконувати тільки те, чому їх навчили. В даний час прихильники цієї концепції в США створюють спеціальні центри «вирощування» обдарованих дітей. Так, у Філадельфійському інституті якнайкращого використання людського потенціалу заняття по розум--ственному розвитку дітей починають з чотирьох-п'яти років, вважаючи, що дорога кожна хвилина і мозку не можна дозволяти «байдикувати».
У свою чергу, життєві спостереження і спеціальні дослідження свідчать про те, що не можна заперечувати наявність природних передумов здібностей. Не визнаючи природженості здібностей, вітчизняна психологія не заперечує природженості завдатків і особливостей будови мозку, які можуть виявитися умовами успішного виконання певної діяльності.
У вітчизняній психології проблемою здібностей займалися такі видні учені, як Би. М. Теплов, В. Д. Небиліцин, А. Н. Леонтьев і ін. У стислому вигляді позицію, що склалася у вітчизняній психології, можна охарактеризувати так: здібності людини за своєю природою биосоциальны.
Таким чином, спадковість має велике значення для розвитку здібностей, оскільки особливості анатомо-фізіологічної будови нервової системи людини в значній мірі визначають його завдатки. Але, з іншого боку, самі по собі завдатки не означають, що у людини розвинуться відповідні здібності. Розвиток здібностей залежить від багатьох соціальних умов. До їх числа слід віднести особливості виховання, потребу суспільства в тій або іншій діяльності, особливості системи освіти і ін.
23.4. Розвиток здібностей
Будь-які завдатки, перш ніж перетворитися на здібності, повинні пройти великий шлях розвитку. Для багатьох людських здібностей цей розвиток починається з народження людини і, якщо він продовжує займатися тими видами діяльності, в яких відповідні здібності розвиваються, не припиняється до кінця життя.
У розвитку здібностей умовно можна виділити декілька етапів. Кожна людина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до тих або інших дій, до освоєння того або іншого виду діяльності. Напрі-