Активність поведінки характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості або, навпаки, повільності і інертності. У свою чергу, емоційність характеризує протікання емоційних процесів, визначаючи знак (позитивний або негативний) і модальність (радість, горе, страх, гнів і ін.).
Ще з давніх часів було прийнято розрізняти чотири основні типи темпераменту: холеричний, сангвінічний, меланхолійний і флегматичний. Ці основні типи темпераменту перш за все розрізняються між собою по динаміці виникнення і інтенсивності емоційних станів. Так, для холеричного типу характерні швидко виникаючі і сильні відчуття, для сангвінічного — швидко виникаючі, але слабкі відчуття, для меланхолійного — поволі виникаючі, але сильні відчуття, для флегматичного — поволі виникаючі і слабкі відчуття. Окрім цього, для холеричного і сангвінічного темпераментів характерні швидкість рухів, загальна рухливість і тенденція до сильного зовнішнього виразу відчуттів (у рухах, мові, міміці і т. д.). Для меланхолійного і флегматичного темпераментів, навпаки, характерні повільність рухів і слабкий вираз відчуттів.
Типи темпераменту з погляду побутової психології можна охарактеризувати таким чином.
Холерик — людина швидкий, іноді навіть поривчастий, з сильними, швидко спалахуючими відчуттями, що яскраво виражаються в мові, міміці, жестах; нерідко — запальний, схильний до бурхливих емоційних реакцій.
Сангвінік — людина швидкий, рухомий, такий, що дає емоційний відгук на всі враження; відчуття його безпосередньо виражаються взовнішній поведінці, але вони не сильні і легко змінюють одне інше.
Меланхолік — людина, що відрізняється порівняно малою різноманітністю емоційних переживань, але великою силою і тривалістю їх. Він відгукується далеко не на все, але коли відгукується, то ^ереживает сильно, хоча мало виражає свої відчуття.
Флегматик — людина повільний, урівноважений і спокійний, якого нелегко емоційно зачепити і неможливо вивести з себе. Відчуття його зовні майже ніяк не виявляються.
Проте було б помилкою думати, що всіх людей можна розподілити по чотирьох основних темпераментах. Лише небагато є чистими представниками цих типів; у більшості ж ми спостерігаємо поєднання окремих рис одного темпераменту з деякими рисами іншого. Одна і та ж людина в різних ситуаціях і по відношенню до різних сфер життя і діяльності може виявляти риси різних темпераментів.
Слід звернути увагу на те, що темперамент не визначає здібності і обдарованість людини. Великі здібності можуть зустрічатися однаково часто при будь-якому темпераменті. Серед видатних талантів у всякій сфері діяльності можна знайти людей з різним темпераментом. Якщо узяти, наприклад, найбільших російських письменників, то у А. С. Пушкина ми можемо відзначити яскраві риси холеричного темпераменту, у А. И. Герцена — сангвінічного, у И. В. Гоголя і В. А. Жуковского — меланхолійного, у И. А. Крылова і І. А Гончарова — флегматичного. Два великих росіян полководця — А. В. Суворов і М. И. Ку-