тузів — з погляду темпераменту утворюють різку протилежність. Суворов був типовим холериком, а у Кутузова спостерігалися риси, характерні для флегматичного темпераменту, наприклад повільність рухів, спокій, холоднокровність.
Не можна ставити питання і про те, який з темпераментів краще. Кожний з них має свої позитивні і негативні сторони. Пристрасність, активність, енергія холерика, рухливість, жвавість і чуйність сангвініка, глибина і стійкість відчуттів меланхоліка, спокій і відсутність квапливості флегматика — ось приклади тих цінних властивостей особи, володіння якими пов'язане з окремими темпераментами. В той же час при будь-якому з темпераментів може виникати небезпека розвитку небажаних рис особи. Наприклад, холеричний темперамент може зробити людину нестриманою, різкою, схильною до постійних «вибухів». Сангвінічний темперамент може привести до легковажності, схильності розкидатися, недостатній глибині і стійкості відчуттів. При меланхолійному темпераменті у людини може виробитися надмірна замкнутість, схильність цілком занурюватися у власні переживання, зайва соромливість. Флегматичний темперамент може зробити людину млявою, інертною, байдужою до всіх вражень життя.
Дослідження проблем темпераменту мають свою історію. Розглянемо деякі основні етапи становлення сучасних уявлень про темперамент.
24.2. Короткий огляд вчень про темперамент
Творцем вчення про темперамент вважається старогрецький лікар Гіппократ (ок. 460-377 рр. до п. э.). Він стверджував, що люди розрізняються співвідношенням чотирьох основних «соків організму» — крові, флегми, жовтої жовчі і чорної жовчі. Співвідношення цих «соків організму» по-грецьки позначалося словом «кра-сис», яке пізніше замінили латинським словом temperamentum, — «відповідність», «правильна міра». Спираючись па учення Гіппократа, інший знаменитий лікар античності Клавдій Гален (ок. 130-ок. 200 рр.) розробив типологію темпераментів, яку він виклав у відомому трактаті «De temperamentum». Згідно його ученню, тип темпераменту залежить від переважання в організмі одного з соків. Їм було виділено 13 типів темпераменту, по потім вони були зведені до чотири. Ці чотири назви типів темпераменту вам добре відомі:
сангвінік (від лати. sanguis — кров), флегматик (від герч. phlegma — слиз, мокрота), холерик (від греч. chole — жовч) і меланхолік (від греч. melas chole — чорна жовч). Ця концепція має величезний вплив на вчених па протязі вже багатьох сторіч. Підтвердженням цього є той факт, що до теперішнього часу запропоновані Галеном назви типів темпераменту є найпоширенішими.
У подальші століття дослідники, спостерігаючи значну різноманітність поведінки, співпадаючу з відмінностями в статурі і фізіологічних функціях, намагалися упорядкувати і якимсь чином згрупувати ці відмінності. В результаті виникли численні концепції і типології темпераментів. У основу