ния, що характер розвивається на основі темпераменту. Темперамент визначає в характері такі риси, як врівноваженість плі неврівноваженість поведінки, легкість або трудність входження в нову ситуацію, рухливість або інертність реакції і т.д. Разом з тим необхідно усвідомлювати те, що темперамент не зумовлює характер людини. У людей з однаковими властивостями темпераменту може бути абсолютно різний характер. Особливості темпераменту можуть лише сприяти абопротидіяти формуванню тих або інших рис вдачі.
Слід зазначити, що всі існуючі концепції типів характеру володіють одним вельми істотним недоліком. Річ у тому, що кожна людина індивідуальна і не завжди може бути віднесений до певного типу. Дуже часто у однієї і тієї ж людини виявляються достатньо розвиненими самі різні риси вдачі. Тому виникає питання, на яке до цих пір немає задовільної відповіді: що робити з тими людьми, які не вписуються в класифікацію і не можуть бути віднесені однозначно ні до одного із запропонованих типів? Така проміжна група людей складає досить значну частину — до половини всіх людей.
Існуючі наукові проблеми є підставою для пошуку нових рішень проблем опису і прогнозування вчинків людини. Дуже часто для цього використовують досягнення різних наук, а також звертають увагу на нові факти. Одній з таких павук є гра4зология, яка розглядає почерк як різновид виразних рухів, що відображають психологічні властивості того, що пише. Графологічні відомості, що накопичуються століттями, встановлювали зв'язок між двома рядами фактів — особливостями почерку і характером. Не викликає сумніву, що кожна людина володіє своєрідним почерком. Цей факт дозволяє ідентифікувати людину і, отже, дає підстави для розгляду питання про залежність почерку від характеру.
В даний час немає однозначних даних, підтверджуючих або спростувальних зв'язок почерку і характеру. Найдостовірніше встановлена залежність почерку від емоційного стану і деяких типологічних властивостей вищої нервової діяльності. З іншого боку, ще Н. А. Бернштейн відзначав, що більше всього механіку руху живого організму відрізняє від руху машини «надмірність міри свободи». Одну і ту ж дію можна зробити безліччю способів, тому в кожній дії можна виділити те, що може бути пов'язане з особовим сенсом цієї дії, а отже, і з психофізіологічними особливостями конкретної людини.
Характер — це багатогранне явище, і цілком імовірно, що найближчим часом з'являться нові, науково обгрунтовані методи його дослідження.
25.3. Формування характеру
Як було відмічено вищим, характер є прижиттєвою освітою. Це означає, що він формується після народження людини. Витоки характеру людини і перші ознаки його прояву слід шукати на самому початку життя.