Слід зазначити, що через поняття внутрішньої діяльності автори теорії діяльності вийшли на проблему свідомості і аналіз психічних процесів. На думку авторів теорії діяльності, психічні процеси можуть бути проаналізовані з позиції діяльності, оскільки будь-який психічний процес здійснюється з певною метою, має свої завдання і операційно-технічну структуру. Наприклад, сприйняття смаку дегустатором має свої перцептивні цілі і завдання, пов'язані із знаходженням відмінностей і оцінкою відповідності смакових якостей. Інший приклад перцептивного завдання — виявлення. З цим завданням ми стикаємося постійно в повсякденному житті, вирішуючи окомірні задачі, пізнаючи осіб, голоси і т.д. Для вирішення всіх цих завдань проводяться перцептивні дії, які можна охарактеризувати відповідно як дії розрізнення, виявлення, вимірювання, пізнання і ін. Більш того, як з'ясувалося, уявлення про структуру діяльності застосовні також до аналізу решти всіх психічних процесів. Тому не випадково радянська психологія впродовж декількох десятиліть займалася розробкою деятельностного підходу в психології.
Як ми вже відзначали, з позиції деятельностного підходу психологія — це наука про закони породження, функціонування і будови психічного віддзеркалення індивідом об'єктивної реальності в процесі діяльності людини. У цьому визначенні діяльність приймається як початкова реальність, з якою має справу психологія, а психіка розглядається як похідна від неї і одночасно як її невід'ємна сторона. Тим самим затверджується, що психіка не може розглядатися поза діяльністю, так само як і діяльність — без психіки. Таким чином, в спрощеній формі з позиції деятельностного підходу предметом психології є психічно керована діяльність.
На закінчення слід зупинитися на методологічному значенні психологічної теорії діяльності. Річ у тому, що більшість наукових робіт і досліджень вітчизняних психологів будуються на принципах деятельностного підходу. У них вивчаються психічні аспекти діяльності людей або закономірності діяльності з урахуванням психологічних особливостей людей. Результати цих досліджень підтвердили доцільність розвитку теорії діяльності і використання методології деятельностного підходу. Більш того, деятельност-ный підхід усунув необхідність вирішувати такі філософський-теоретичні і методологічні проблеми, як первинність буття і свідомості, психофізіологічну проблему і ін. Ні у кого не викликає сумніву, що діяльність людини реальна, але в той же час вона обумовлена і суб'єктивними (психічними) чинниками. Тому, вивчаючи факти реально існуючої діяльності, ми можемо досліджувати її суб'єктивні аспекти. Отже, психіка і закономірності її розвитку цілком можуть вивчатися в рамках деятельностного підходу.
Таким чином, ми можемо зробити декілька висновків. По-перше, психіка і діяльність людини нерозривно зв'язані між собою, тому вивчення психіки і дослідження закономірностей її розвитку доцільно будувати на принципах деятельностного підходу. По-друге, діяльність, якою займається людина, в значній мірі визначає розвиток його мотивів і життєвих цінностей, що визначають загальну спрямованість суб'єкта. Отже, особливі види діяльності впливають на закономірності психічного розвитку людини.