Розділ 5. Психологічна теорія діяльності • 135

5.4. Фізіологія рухів і фізіологія активності

Загальне поняття про психомоторике. У попередніх розділах даного розділу ми познайомилися з одним з центральних понять вітчизняної психологічної науки — діяльністю. Діяльність — це дуже складне і багатоаспектне явище. Дане явище існує завдяки єдності психічних і фізіологічних процесів. Але єдність фізіологічного і психічного не є єдиною умовою діяльності. Діяльність була б неможлива, якби не було єдності вищеперелічених процесів і руху. Серед вітчизняних учених вперше на рух як необхідну умову нашого життя і діяльності обернув увагу І. М. Сеченов. У своїй книзі «Рефлекси головного мозку» він писав: «Чи сміється дитина побачивши іграшки, чи посміхається Гарібальді, коли його гоніти за зайву любов до Батьківщини, чи тремтить дівчина при першій думці про любов, чи створює Ньютон світові закони і пише їх на папері — скрізь остаточним фактом є м'язовий рух».

Зв'язок різних психічних явищ з рухами і діяльністю людини И. М. Сеченов назвав психомоторикой. На його думку, первинним елементом психомоторної діяльності людини є рухова дія, що є руховим рішенням елементарної задачі, або, іншими словами, досягнення елементарної усвідомленої мети одним або декількома рухами. У свою чергу, рухова дія, що розвивається в процесі навчання, вправи або повторення, слід називати руховим або психомоторним навиком.

Проте чи так просто елементарний свідомий рух, як це може показатися з першого погляду? Ви вже знаєте, що будь-яка дія або свідомий рух завжди повинні мати мету, тобто воно завжди на щось напрямлено. Отже, повинні існувати якась сфера або поле додатку наших зусиль. Це поле при розгляді проблем психомоторики прийнято називати моторним полем.

Крім того, що існує сфера додатку наших зусиль, для здійснення свідомого руху необхідна сфера, з якої ми черпаємо інформацію. Дану сферу прийнято називати сенсорним полем. Але разом з цими двома складеними свідомого руху необхідна ще одна важлива умова — наявність механізмів переробки сенсорної інформації і формування моторного акту. Таким чином, для виконання свідомого руху необхідно три компоненти, які важливі однаковою мірою і без яких рухи неможливі.

Слід зазначити, що у міру розвитку психології уявлення про систему організації рухів змінювалися. З появою роботи И. М. Сеченова «Рефлекси головного мозку» і обгрунтуванням терміну «психомоторика», а потім з відкриттям умовних рефлексів И. П. Павловым в психології надовго зміцнилося уявлення про рефлекторну природу рухів. При цьому найчастіше рух розглядався як у відповідь реакція на отримувану інформацію.

36 • Частина I. Введення в загальну психологиюСвязьсприйняття і у відповідь руху стали називати сенсрмоторним процесом. В процесі дослідження психомоторики дослідники виділили три групи у відповідь реакцій: проста сенсрмоторна реакція, складна сенсомотор-ная реакція і сенсрмоторна координація.

Будь-яка сенсрмоторна реакція розглядалася як самостійна дія або елемент складного психомоторного акту. З фізіологічної точки зору сенсрмоторні реакції розглядалися як умовні рефлекси. Пояснимо цю точку зору на прикладі (мал. 5.2). У відповідь на укус комара чоловік мимоволі відсмикував ногу — це безумовний рефлекс (1). Центральний момент його протікає в нижчих відділах нервової системи, хоча він також має своє кіркове представництво, унаслідок чого людина відчула біль. Одночасно біль викликав зміну частоти скорочень серця — це вегетативна реакція (2), яка пов'язана з діяльністю вегетативної нервової системи; вона замикається в підкіркових вузлах мозку, але також має своє кіркове представництво. Рефлекторний рух ноги міг не зігнати комара, і людина, до-сознания якого дійшов біль, ударила рукою по комарові, здійснивши довільну психомоторну дію (3). Разом з тим це рух рукою був і його сенсрмоторною реакцією, центральний момент якої протікав в корі головного мозку. Цей же моторний момент міг завершити і іншу сенсрмоторну реакцію. Людина могла не відчувати болі, а побачити комара, коли він ще тільки сідав на ногу. У обох випадках руху руки могли бути абсолютно однаковими, але в другому випадку сенсорним моментом служило б вже не тактильне, а зорове сприйняття. Відповідно змінилася б і локалізація центрального моменту реакції в мозку.

Інший приклад, що ілюструє сенс теорії сенсрмоторних реакцій, — льотчик, який відмітив виникле відхилення у напрямі польоту і повернув штурвал. Ця сенсрмоторна реакція на пусковий сигнал (виявлення відхилення) з'явилася тільки частиною, одним з актів рухової дії по виправленню виниклого відхилення, яке зажадало подальших рухів, здійснених по механізму сенсрмоторної координації.

У

Залежно від того, наскільки складений центральний момент реакції, прийнято розрізняти проста і складна реакції. Проста сенсрмоторна реакція — це можливо швидша відповідь наперед відомим простим одиночним рухом на що раптово з'явився і, як правило, наперед відомий сигнал. Вона має тільки один параметр — час. Причому розрізняють латентний час реакції, тобто час від моменту появи подразника, до которо-

Мал. 5.2 Схема організації сенсрмоторних Процесів (на основі концепції рефлекторних механізмів організації руху)