В Німеччині вперше застосував методологію багатофакторного дискримінантного аналізу при дослідженні фінансового стану підприємств у 1976 році К. Беерман. Свої висновки він базував на емпіричному дослідженні 21 пари підприємств, половина з яких були збиткові та знаходилися у фінансовій кризі. Основні характеристики дискримінантної функції Беермана наведено в табл.. 10.2.
Таблиця 10.2
Параметри дискримінантної функції Беермана
| Показник | Вага |
| Х1 = Позичковий капітал / валюта балансу | +0,077 |
| Х2 = Чистий прибуток / валюта балансу | +0,813 |
| Х3 = Чистий прибуток/ позичковий капітал | +0,124 |
| Х4 = Чистий прибуток/ чиста виручка від реалізації | -0,105 |
| Х5 = Cash-flow / позичковий капітал | -0,063 |
| Х6 = Чиста виручка від реалізації / валюта балансу | +0,061 |
| Х7 = Запаси / Чиста виручка від реалізації | +0,268 |
| Х8 = Сума амортизації/ Вартість основних засобів на кінець періоду | +0,217 |
| Х9 = Введені основні засоби/ сума амортизації | +0,012 |
| Х10 = Заборгованість за банківськими позиками/ позичковий капітал | +0,165 |
Одержані значення інтегрального показника Беерман рекомендує інтерпретувати наступним чином (горизонт прогнозування 1 рік).
Таблиця 10.3
Інтерпретація значень Z-показника
| Значення “Z” | Ймовірність банкрутства |
| До 0,236 | Низька |
| 0,236-0,32 | Не можна однозначно визначити |
| 0,32 і вище | Висока |