У ткацтві та трикотажному виробництві крім пряжі застосовують кручені нитки. Основні процеси при виробництві кручених ниток складаються з підготовки ниток, сукання та скручування.
Підготовка до скручування різних видів ниток неоднакова та включає декілька операцій.
Різні види пряжі, за винятком гребінної з тонкої вовни, що надходять у прядильних пакуваннях, зразу подаються на сукальні машини. Гребінну пряжу з тонкої вовни перед суканням та скручуванням запарюють в герметично закритих камерах.
Шовк-сирець, який надходить з кокономотальних автоматів у мотках, має ділянки зі склеєними нитками, що призводить до обривів при перемотуванні. Для усунення склейок, а також запобігання можливої електризації при подальших операціях його замочують в емульсії. Після віджимання в центрифузі та розтрушування ниток мотки сушать, а потім перемотують, здійснюючи одночасно замаслювання ниток.
У процесі сукання декілька ниток з'єднуються та при однаковому натязі намотуються на одну бобіну. При цьому пряжа очищається від смітних домішок. З неї видаляються товсті та тонкі місця. У результаті одержують бобіну, яка містить необхідну кількість ниток і є придатною для обробки на крутильній машині. Сукання здійснюють на спеціальних сукальних машинах. Існує декілька марок сукальних машин: Т-150, Т-190, ТВ-150.
Технологічна схема сукальної машини (рис. 7.1) складається з живильної рамки (1), ниткопровідника (2), контрольно-очищувальної щілини (3), шайбового натяжного пристрою (4), гачка самозупинника (5), напрямних прутків (6,7), ниткорозкладача (8), бобіни хрестового намотування (9) та мотального барабанчика (10).
Рис. 7.1. Технологічна схема сукальної машини
Продуктивність сукальної машини визначають за формулою, кг/год:
, (7.1)
де vc - швидкість сукання, м/хв;
m - кількість ниток;
Т - лінійна щільність одиночної пряжі, текс;
Ккч - коефіцієнт корисного часу.
Сукані нитки скручують на крутильних машинах. Крутильні машини призначені для скручування суканої нитки з метою одержання міцної, рівномірної та гладкої крученої пряжі.
Залежно від призначення крученої пряжі крутильні машини поділяють на машини легкого та важкого типу. Крутіння пряжі, яку використовують у ткацькому, трикотажному, гардинно-тюлевому виробництвах, здійснюють в два складання на машинах легкого типу. Машини важкого типу застосовують при виробництві пряжі технічного призначення, де необхідна велика кількість з'єднувань одиничних ниток (до 30). Машини обох типів бувають мокрого та сухого крутіння.
Спосіб мокрого крутіння застосовують для виготовлення особливо міцної пряжі, що має високу щільність, низьку розтяжність, округлу форму поперечного перерізу. Для мокрого крутіння використовують ті ж самі крутильні машини, що й для сухого, але перед випускним механізмом установлюють ванну для води.
Для сухого крутіння бавовняної, вовняної та інших видів пряжі широко застосовують кільцеві крутильні машини, які в основному відрізняються будовою котушкових рамок і механізмів для переривання живлення при обриванні ниток.
На підприємствах використовують кільцеві крутильні машини легкого типу К-66, К-83 і К-100 сухого крутіння та КМ-66, КМ-83 і КМ-100 мокрого крутіння, а також машини важкого типу К-128, К-132 і К-176 сухого крутіння та КМ-128, КМ-132 і КМ-176 мокрого крутіння. Загальна будова кільцевої крутильної машини, особливо машини легкого типу, аналогічна будові кільцевої прядильної машини. Основна відмінність крутильної машини від прядильної полягає в тому, що на крутильній машині замість витяжного приладу встановлюють випускні циліндри.
До складу технологічної схеми крутильної машини (рис. 7.2) входять: живильна рамка (1), бобіна (2), напрямний пруток (3), вічко нитководія (4), випускний прилад (5,6), гачок самозупинника (7), ниткопровідник (8), бігунок (9), пакування (10) та веретено (11).
Продуктивність кільцевої крутильної машини визначається за формулою:
(7.2)
де nвер - частота обертання веретена, об/хв;
N – число веретен;
Тс.п. - лінійна щільність суканої пряжі, текс;
К - крутка пряжі, кр/м;
Ку - коефіцієнт укрутки.
Рис. 7.2. Технологічна схема крутильної машини
Крутку пряжі визначають за формулою:
, (7.3)
де vв - швидкість випуску нитки, м/хв.
Останнім часом кручену пряжу в великій кількості виробляють на прядильно-крутильних машинах ПК-100, на яких готова пряжа скручується з витягнутою з рівниці мичкою.
Продуктивність прядильно-крутильної машини визначається за формулою, кг/год:
, (7.4)
де Тпр - лінійна щільність крученої пряжі, текс;
N - кількість веретен на машині;
Е - витяжка між переднім циліндром витяжного приладу та випускним циліндром.
Технологічна схема прядильно-крутильної машини наведена на рис. 7.3. До складу машини входять: витяжний прилад (1), ниткопровідник (2), канал порожнистого веретена (3), починок (4), випускні валики (5), бобіна (6), мотальний валик (7) і котушка з рівницею (8).
Рис. 7.3. Технологічна схема прядильно-крутильної машини
При скручуванні шовку-сирцю застосовують кільцеві сукально-крутильні машини ТКМ або ТК, на яких сукання та скручування ниток поєднано. Ця машина працює разом з крутильною машиною подвійного крутіння КД (КП). На ній надається остаточна крутка пряжі, суканій та підкрученій на сукально-крутильній машині.
У виробництві для крутіння натурального шовку застосовуються дво- та чотириярусні крутильно-поверхові машини КП.