Перед тим як одержати сурову тканину на ткацькому верстаті, необхідно підготувати пряжу до ткацтва.
Процес підготовки основної пряжі складається з чотирьох послідовних переходів: перемотування, снування, шліхтування та перебирання.
Перемотування основної пряжі призначено для збільшення довжини нитки на пакуванні з метою забезпечення ефективного процесу снування та контролю якості пряжі.
Основну пряжу перемотують на основомотальних машинах або автоматах.
Існують два типи автомотальних машин: машини, на яких пакуванню, що намотується, надається обертання тертям об робочий орган, який обертається (контактний метод намотування), та машини, на яких пакування, що намотується, разом з веретеном отримує рух від відповідної передачі (безконтактний метод намотування).
На машинах першого типу перемотують пряжу з натуральних волокон усіх видів.
Машини другого типу призначені для перемотування ниток з натурального шовку.
Для перемотування бавовняної та вовняної пряжі використовують мотальні машини М-150-2, М-150-1 й основомотальний автомат АМ-150-К1, АМК-150; для перемотування лляної пряжі - машини РБ-150Л, РК-150Л, РВК-150-2Л, МЛМ-2. Нитки з натурального шовку перемотують на бобіно-перемотувальних машинах БП-240-В.
На рис. 8.1 наведено технологічну схему мотальної машини М-150-1, яка складається з починка (1), направляючого прутка (2), натяжного та контрольно-очищувального пристрою (3, 4), гачка самозупинника (5), мотального барабанчика (6), та бобіни хрестового намотування (7).
Рис. 8.1. Технологічна схема мотальної машини
Продуктивність мотальної машини визначається за формулою, кг/год:
, (8.1)
де v - середня швидкість перемотування, м/хв;
Т - лінійна щільність нитки, що намотується, текс;
m - кількість працюючих мотальних барабанчиків на машині;
Ккч - коефіцієнт корисного часу роботи машини.
Процес снування полягає в одночасному навиванні на снувальний валик певної кількості розташованих паралельно одна одній основних ниток.
Кількість ниток на одному валику розраховується за формулою:
(8.2)
де М - загальна кількість ниток у основі;
n - кількість снувальних валиків у партії.
Залежно від виду пряжі та прийнятої технології виробництва застосовують два способи снування: партіонний та стрічковий.
При партіонному способі пряжа намотується на снувальні вали, які партіями направляють до шліхтувальних машин. Стрічковий спосіб застосовується тільки при переробці фарбованої пряжі для виробництва пістрявотканин.
Для снування використовують високошвидкісні снувальні машини.
У бавовняному виробництві застосовуюсь партіонні снувальні машини типу СП, СВ-140, СВ-180 та снувальні рамки Ш-616-Ш.
Технологічна схема снувальної машини типу СП наведена на рис. 8.2. До складу машини входять: шпулерник (1), конічні бобіни (2), нитки основи (3), нитконатягач (4), сигнальний пристрій (5), скляні прутки (6), розподільник прядок (7), міряльний та снувальний вали (8, 9), укочувальний валик (10).
Рис. 8.2. Технологічна схема партіонної снувальної машини
Продуктивність машини визначається за формулою, кг/год:
(8.3)
де vсн - швидкість снування, м/хв;
m – кількість ниток, які одночасно намотують на снувальний валик.
Для снування вовняної гребінної пряжі використовують партіонні снувальні машини СВ-180-Ш зі шпулерником Ш-616-2 з резервною ставкою бобін і стрічкові снувальні машини СЛ-250-Ш-1, а також стрічкові снувальні машини фірми "Текстима" моделі К (Німеччина) з снувальними рамками Ш-288.
Для снування вовняної апаратної пряжі застосовують партіонні снувальні (СВ-230-Ш) та стрічкові снувальні машини (СЛ-250-Ш-1) з снувальною рамкою Ш-616-Ш.
Для снування натурального шовку використовують стрічкову швидкісну машину СЛ-140Х1 і СЛ-180Х1 із стандартним снувальним барабаном та снувальну рамку Ш-616-ШЛ.
Лляну пряжу снують на високошвидкісних машинах СВ-120-Л, СВ-140-Л, СВ-230-Л, СП-140-2Л і СП-180-2Л. Для цих снувальних машин застосовують рамки Ш-608-1 і Ш-616-Ш переривчастої дії з резервною ставкою бобін.
При одержанні основ для фарбування на снувальних валиках застосовують машини м'якого снування СВМ-140 та СВМ-180. Основа на цих машинах навивається на снувальний валик з перфорованим стволом.
Основну пряжу шліхтують з метою зниження її обривності при переробці на ткацькому верстаті.
Для приготування шліхти використовують такі матеріали: клейові (крохмаль, борошно, тваринний клей, полівініловий спирт, карбокси-метилцелюлозу, поліакриламід); розщеплювачі крохмалю (кислоти, луги, різні солі, окисники); нейтралізатори, що припиняють дію розщеплювача (луги чи кислоти); зм'якшувачі (жири, олії, гліцерин); гігроскопічні речовини (кухонну сіль, хлористий кальцій); антисептики (мідний купорос, борну кислоту); антистатичні речовини (препарат ОС-20) і м'яку воду без вмісту мінеральних солей.
Для ниток основи різних видів шліхту готують за різними рецептами, які подані в довідковій літературі.
Шліхтують основну пряжу на шліхтувальних машинах. Шліхтувальні машини складаються з снувальних валиків, проклеювальної частини, сушильного агрегату, ланцюгового поля та навивальної частини.
Залежно від принципу сушіння шліхтувальні машини поділяються на барабанні (дво- або багатобарабанні) та камерні. Застосовуються шліхтувальні машини таких типів: ШБП, МШБ, ШКВ.
Технологічна схема дев'ятибарабанної машини ШБП-9/180 наведена на рис. 8.3. До складу машини входять: снувальний вал (1), валики (2), занурювальний ролик (3), шліхтувальне корито (4), віджимні вали (5), сушильні барабани (6), витягальні вали (7), ланцюгове поле (8), зубці рядка (9), випускний вал (10) і ткацький навій (11).
Рис. 8.3. Технологічна схема шліхтувальної машини типу ШБП
Продуктивність шліхтувальної машини визначається за формулою, кг/год:
, (8.4)
де vшл - швидкість шліхтування, м/хв;
Т - лінійна щільність основних ниток, текс;
М - кількість ниток у основі;
αс - справжній приклей, %.
Прив'язування та перебирання ниток є заключними процесами підготовки основи до ткацтва.
Перебирання ниток основи в ламелі, в ремізки і в бердо здійснюють при зміні артикулу тканини та зміні зношених або поламаних берд і ремізок.
Для прив'язування ниток основи використовують стаціонарні, пересувні та універсальні вузлов'язальні машини. Найбільше застосування одержали універсальні машини УП-2М. Ці машини випускають з різною заправною шириною (УП-125-2М, УП-175-2М, УП-200-2М, УП-249-2М) з голчастим (для одноколірних основ) і щітковим відбором ниток (для багатоколірних основ).
Вузлов'язальні машини складаються з пересувної стійки з двома парами затискачів для нової та старої основ, вузлов'язальної каретки з електродвигуном, візка з трансформатором та інструментом, необхідним для обслуговування машини.
Продуктивність вузлов'язальних машин визначається за формулою:
(8.5)
де n - кількість вузлів, які машина зв'язує за одну хвилину.
Перебирання основних ниток через ламелі, ремізки та бердо в певній послідовності здійснюється різними способами: ручним, напівмеханічним і автоматичним.
Автоматизованими напівмеханічними перебиральними верстатами є верстати: ПСМ-140, ПСМ-175 і ПСМ-230.
Перебиральні автомати випускають фірми "Бербер Кольман" (США) та "Титан" (Данія).
Підготовка піткальної пряжі полягає в перемотуванні, зволоженні чи емульсуванні. Залежно від виду пакування підготовка піткання здійснюється порізному.
Перемотування піткання для безчовникових ткацьких верстатів здійснюється на конічні бобіни хрестового намотування на тих самих основомотальних машинах або автоматах, які застосовують для перемотування основної пряжі.
Перемотування піткальної пряжі для човникових ткацьких верстатів здійснюється на піткально-мотальних автоматах УА-300-3М та УА-300-3МШЛ.
Зволоження запобігає утворенню на слабо натягнутій нитці піткання, в момент прокладання її до зіву, сукрутин та змотування декількох витків ниток.
Бавовняну та лляну піткальну пряжу зволожують витримуванням у спеціальних приміщеннях з підвищеною відносною вологістю повітря, вовняну запарюють, а шовкову емульсують водною емульсією, що містить змочувальні речовини.