-1. Намічаємо вузли розрахункової схеми.
-2. Визначаємо кількість основних невідомих методу переміщень (кількість кутових і лінійних переміщень у намічених вузлах).
-3. Складаємо рівняння рівноваги вузлів або відсічених частин стержневої системи.
-4. За допомогою основних залежностей методу переміщень виражаємо кінцеві зусилля (згинальні моменти та поперечні сили), що ввійшли в рівняння рівноваги, через переміщення вузлів.
-5. Розв’язуємо отриману систему алгебраїчних рівнянь рівноваги, тобто визначаємо переміщення вузлів.
-6. За допомогою основних залежностей методу переміщень визначаємо кінцеві згинальні моменти та поперечні сили в елементах стержневої системи. Слід зауважити, що поперечні сили можна обрахувати інакше - з умов рівноваги стержнів.
-7. За відомими поперечними силами обчислюємо поздовжні сили.
-8. За відомими кінцевими зусиллями і навантаженню визначаємо внутрішні зусилля у довільних перерізах елементів розрахункової схеми.
-9. Складаємо, якщо це необхідно, рівняння пружної лінії кожного стержня й досліджуємо деформований стан конструкції.
Порівнюючи алгоритми розрахунків методом переміщень у загальному випадку та у випадку нехтування поздовжніми деформаціями можемо зробити висновок, що зовні вони майже не відрізняються. Але у виконанні деякі етапи відрізняються істотно.