6.1 Загальні міжнародні угоди з питань інтелектуальної власності
Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)
Передусім мають бути вироблені міжнародні правові засоби охорони досягнень науки, культури і техніки. Такою найбільш вагомою міжнародною організацією, що це здійснює, є Всесвітня організація інтелектуальної власності. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності, була підписана у Стокгольмі 14 липня 1967 р. і набула чинності в 1970 р.
Основи для створення ВОІВ були закладені Паризькою конвенцією про охорону промислової власності та Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів. На базі об’єднання Міжнародних бюро зазначених конвенцій було створене міжнародне бюро з охорони інтелектуальної власності. У грудні 1974 р. ВОІВ стала однією із 16 спеціалізованих установ ООН. Членами ВОІВ на 1 листопада 1999 р. є 161 держава світу, в тому числі й Україна.
Адміністративна діяльність ВОІВ спрямована на виконання адміністративних функцій основних Міжнародних конвенцій і договорів – загалом понад два десятки різних угод і договорів.
Програмна діяльність ВОІВ полягає в залученні більшої кількості договорів у свою орбіту, постійному оновленні існуючих договорів, а також в організаціях співробітництва між державами з метою розвитку інтелектуальної власності.
Вищим органом ВОІВ є генеральна асамблея, що складається з усіх держав-членів ВОІВ, які також є членами Бернського або Паризького союзів. Керівними органами ВОІВ є також Конференція, Координаційний комітет і міжнародне бюро ВОІВ (або секретаріат).
При ВОІВ працює Академія інтелектуальної власності, в якій проходять перепідготовку фахівці з інтелектуальної власності.
ВОІВ надає також істотну матеріально-технічну допомогу країнам, що розвиваються, особливо оргтехнікою, необхідною для організації успішної роботи національних органів з інтелектуальної власності.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС)
Угода ТРІПС є складовою частиною Угоди СОТ (Світової організаціїі торгівлі), яка набула чинності з 1 січня 1995 р. Угода ТРІПС – це угода про торгівельні аспекти інтелектуальної власності, об’єкти якої часто стають об`єктами торгівлі, у тому числі й міжнародної.
До інтелектуальної власності за Угодою належать усі категорії інтелектуальної власності, що є предметом авторських і суміжних прав, товарних знаків, географічних зазначень, промислових зразків, патентів, компонування інтегральних мікросхем і закритої інформації.
Угода ТРІПС визначає конкретні параметри щодо восьми об`єктів інтелектуальної власності: 1) авторського права і суміжних прав; 2) товарних знаків; 3) географічних зазначень; 4) промислових зразків; 5) патентів;
6) топологій інтегральних мікросхем; 7) охорони закритої інформації;
8) контролю за практикою через договірні ліцензії.
Країни-члени Угоди можуть передбачати у своєму національному законодавстві право сусідів вимагати від порушника інформації про третіх осіб, які задіяні у виробництві та розповсюдженні товарів і послуг, що порушують право власності на знак, а також про їхні канали розповсюдження.
Угода також передбачає певні адміністративні процедури захисту прав інтелектуальної власності. Зазначені норми передбачені ЦК України та іншими законами про інтелектуальну власність.
6.2 Міжнародні конвенції про охорону авторського права і суміжних прав
Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 р.
Основними засадами зазначеної Конвенції є:
1) національний режим, відповідно до якого твори, створені в одній із країн-членів Союзу, повинні одержувати в усіх інших країнах-членах Союзу таку саму охорону, яку ці країни надають своїм власним громадянам;
2) принцип автоматичної охорони, відповідно до якого національний режим не залежить від яких-небудь формальних умов, тобто охорона надається автоматично і не зумовлюється формальними умовами реєстрації, депонування тощо. Тобто твір українського письменника, виданий у Франції, підлягає такій самій охороні, як і твори французьких письменників, оскільки обидві країни є членами Паризького Союзу;
3) принцип незалежності охорони, відповідно до якого права іноземного
автора із країни-члена Союзу, незалежно від того, чи вони охороняються на
батьківщині походження твору.