Прийняття цієї конвенції, відомої як Конвенція про фонограми, було зростаючими масштабами незаконного відтворення фонограм, що має місце в усьому світі, визначила чіткі поняття:
1) «фонограма» – виключно звуковий запис звуків;
2) «виробник фонограми» – будь-яка фізична чи юридична особа, яка першою здійснила запис звуків на фонограмі;
3) «копія» – носій, що містить звуки, записані безпосередньо чи опосередковано з фонограми, і який містить всю або незначну частину звуків, записаних на цій фонограмі;
4) «розповсюдження серед публіки» – будь-який акт, засобом якого копії опосередковано пропонуються публіці взагалі або будь-якій її частині.
Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (1974 р.)
Ця конвенція передбачає обов`язок кожної держави-учасниці Конвенції вживати належних заходів щодо запобігання незаконному розповсюдженню на своїй території будь-якого несучого програми сигналу, що передається через супутники. Розповсюдження визнається незаконним, якщо на нього не було одержано дозвіл від організації, за загальним правилом, радіоорганізації, що прийняла рішення про складові елементи програми. Цей обов`язок існує щодо організацій, які виступають як «громадяни» держави-учасниці Конвенції.