При даному методі в якості теплоносія використовують гаряче повітря, яке нагрівається до робочих температур у калориферних установках і подається вентиляторами по повітроводах до автомобілів. Калориферна установка складається з теплообмінника і вентилятора.
Водоповітряний теплообмінник одержує воду з теплоцентралей (місцевих котелень). Електроповітряний теплообмінник являє собою електричний нагрівальний елемент, що обдувається потоком повітря.
Повітроводи виготовляють у вигляді бетонних, цегляних, металевих коробів з теплоізоляцією, що встановлюються нижче рівня землі. Він має виходи на поверхню у місцях зберігання автомобілів. Виходи обладнують струминною рамкою для рівномірного розподілу потоку гарячого повітря. Форма струминної рамки повинна відповідати формі піддону картера автомобіля або радіаторній рамці під час подачі гарячого повітря до радіатора. Можуть використовуватися також і додаткові відводи повітря при тепловій обробці елементів трансмісії, акумулятора, кабіни.
Недоліком цього методу є обмерзання і утворення льоду на елементах, що обігріваються. В зв'язку з цим його не слід застосовувати при дуже низьких температурах.