- При великих перфорацiях i вiдсутностi полiпiв лiкарськi речовини вводять звичайним закапуванням; бiльш успiшному введенню сприяє ритмiчне притискання козелка (до входу в зовнiшнiй слуховий прохiд) або компресія за допомогою балона Полiтцера, щоб це дiяло як поршень.
- Лiки можна вводити в барабанну порожнину через слухову трубу.
- При невеликих перфорацiях барабанної перетинки лiкарськi речовини в рiдкому i напiврiдкому станi можна вводити за допомогою шприца через канюлю.
- При набряку слизової оболонки країв перфорацiї барабанної перетинки i слизової оболонки середнього вуха хвилин на 10 вводять 2-3 краплi розчину адреналiну.
Широке використання антигiстамiнних i кортикостероїдних препаратiв засновано на їх здiбностi зменшувати проникнiсть судин, мiграцiю лейкоцитiв i ексудацiю.
Вибираючи той чи iнший препарат, слiд враховувати не тiльки його позитивну дiю, але й недолiки. Вiдома ототоксична дiя хемотрипсину (трипсину), тривале примiнення спиртових розчинiв призводить до розвитку грубих рубцьових змiн, анкiлозу кiсточок, склерозуванню епiтелiального шару. При тривалому примiненню гiдрокортизону може знизитись мiсцевий iмунний захист, хоча при короткочасному використаннi вiн знiмає гiперергiчнi реакцiї; гiдрокортизон доцiльно призначити разом з антисептиками i антибiотиками. Антибiотики в певнй мiрi подавляють мiсцевий iммунiтет i сенсибiлiзують слизову оболонку. Це дає пiдставу вiдказатись вiд їх примiнення при вiдсутностi загострення процесу.
Особливi труднощi в лiкуваннi хворих лiкар зазнає, коли запальний процес у вусi викликається протеєм, синьогнiйною, кишковою паличкою або iншими грамнегативними бактерiями, якi в бiльшостi випадкiв чутливi лише до ототоксичних антибiотикiв.
Досвiд показує, що закапувати в вухо ототоксичні антибiотики можна при певних умовах: вiкно завитки повинно бути iзольовано вiд загальної барабанної порожнини рубцевою мембраною або залишками барабанної перетинки. Крiм того, слiд використати антибiотик у великому розведенi i невеликiй кiлькостi. В деяких випадках досить промити дезинфiкуючим розчином i змастити розчином антибiотика окремi дiлянки, обходячи при цьому область вiкна завитки. Hеобхiдно пам'ятати, що при виборi антибiотикiв слiд орiєнтуваттися на антибiотикограму.
Лiкування отитiв, викликаних анаеробною iнфекцiєю (streptococcus pneumonie, naemophilus influenze i т.п.) бiльш складне. Крiм промивання i зрошення киснем, примiняють пенiцилiн С, клiндамiцин, хлорамфенiкол, 10% розчин метронiдазолу.
Парантеральне примiнення антибiотикiв з перших днiв всякого отиту i навiть гострого запалення середнього вуха недоцiльно, бо вони, подавляють активнiсть мiкрофлори, пригнiчують iмуннi реакцiї i затушовують отогеннi ускладнення, внаслiдок чого їх пiзно дiагностують.
Тривале застосовування антибiотикiв, особливо мiсцеве, може призвести до виникнення алергiчних реакцiй, росту грибiв, в деяких випадках ураженню внутрiшнього вуха. У зв'язку з цим примiнення ототоксичних антибiотикiв не рекомендується, а при тривалому лiкуваннi неототоксичними антибiотиками слiд призначити протигрибковi препарати (нiстатин, леворин). Деякi автори замiсть антибiотикiв рекомендують примiняти стафiлококовий анатоксин, бактерiофаг, аутовакцину, гiстоглобулiн пiдшкiрно i мiсцево. Вiдзначають позитивний вплив протизапальної рентгенотерапiї на заживання трепанацiйної порожнини пiсля загальнопорожниної операцiї (40р. кожнi 4 днi, 5-6 сеансiв).
Широке примiнення при лiкуваннi хронiчного гнiйного середнього отиту знайшли фiзiотерапевтичнi методи: УФО, ионофорез, фонофорез, УВЧ терапiя, дiодинамiчнi токи, мiкрохвильова терапiя. Для лiкування хронiчних гнiйних мезотимпанiтiв використовують також енгергiю гелiй-неонового лазера. До засобiв загального дiяння на органiзм вiдносять загальнозмiцнюючий режим, клiматотерапію, гемо- i сiркотерапiю, бiогеннi стимулятори, вакцинотерапiю, вiтамiни, гормональнi препарати.
З метою загального дiяння на хворих призначають iмуномодулятори (левамiзол, продiгiозан), стимулятори метаболiчних процесiв (пентоксил, метiлтiурацiл).
Консервативне лікування при холестеатомі вуха полягає в механiчному видаленi її шляхом вимивання органiчними розчинниками (спирт, бензин) за методикою, розробленою Гартманом. Hеобхiдно вiдзначити, що бензин швидко розчиняє жири i холестеатома розпадається.
Холестеатому спочатку стараються зменшити в об'ємi за допомогою 1% розчину формалiну, який сильно висушує i зменшує її та грануляцiї навколо неї. Хорошi результати спостерiгаються тiльки в тих випадках, коли аттик доступний для промивання i холестеатома невелика. Вилiковування при епiтимпанiтi з холестеатомою можливо також при утвореннi великого дефекту в кiстцi навколо холестеатоми. При цьому iнодi повнiстю руйнується бокова стiнка аттика, частина зовнiшнього слухового проходу (задня стiнка), i холестеатома вiльно видiляється.
Виходячи з вищевикладеного, епi-, епiмезотимпанити лiкуються хiрургiчним методом.
До операцiї, на думку Alexander, необхiдно прибiгати у всiх випадках, коли є холестеатома, головний бiль на боцi ураженого вуха, запаморочення лабiринтного походження, мастоїдит, внутрiшньочерепне ускладнення.
Пiдлягають також операцiї хворi, у яких отити багаторiчної давностi, супроводжуються вираженим карiєсом порожнин середнього вуха, парезом лицьового нерва i суб'єктивними симптомами у виглядi головного болю i запаморочення.