Єдиної, загальноприйнятої класифiкацiї цього захворювання не iснує. Hайбiльш розповсюдженi класифiкацiї носять клiничний характер, досить простi, дають основнi уявлення про перебiг процесу i прогноз, але не завжди узгоджуються з його паталогоанатомiчною, картиною.
Загальновизнаним вважається подiл отиту на мезотимпанальну та епiтимпанальну форми. Мезатимпанальний процес в зонi середнього i нижнього поверхiв барабанної порожнини. До епiтимпанитiв вiдносять ураження надбарабанного простору, яке майже завжди супроводжується некрозом кiстки. Деякi автори, крiм мезо- i епiтимпанiту, видiляють епiмезотимпанiт - ураження всiх вiддiлiв барабанної порожнини.
Hа думку H.В.Мiшенькiна (1979), така клiнична класифiкацiя зручна в практичнiй дiяльностi лiкаря. Однак з позицiї прогнозу їх ця класифiкацiя не вiдображає патоморфологiчну суть i ступiнь розповсюдження патологiчного вогнища в порожнинах середнього вуха. Тому в дiагностицi хронiчного гнiйного середнього отиту доцiльнiше розрiзняти двi визначальнi форми:
1. Хронiчний гнiйно-карiозний середнiй отит;
2. Хронiчний холестеатомний середнiй отит.
При першому тимпанопластику можна проводити в один етап. Хронiчний холестеатомний середнiй отит дає право лiкарю лише на проведення щадящої санiруючої операцiї.
Епiмезотимпанит по своєму перебiгу i якостям повинен розцiнюватися як епiтимпанит. Деякi автори пропонують розрiзняти доброякiсний i недоброякiсний мезотимпанит. До останього вони вiдносять форми запалення, при яких в середньому вусi утворюються грануляцiї, некроз кiстки i холестеатома.
В бiльшостi випадкiв хронiчний гнiйний i гнiйно-карiозний мезотимпанит характеризується вiдносно сприятливим перебiгом, суб'єктивнi симптоми вираженi слабо. Основнi скарги хворих - гноєтеча з вуха i пониження слуху. Слизова оболонка медiальної стiнки барабанної порожнини нерiдко подушкоподiбно потовщена. Гноєтеча з вуха, яка не припиняється, часто пов'язана з запаленням слухової труби, що важливо враховувати при лiкуваннi.